Інгаляція
1-стаканчик
2-резервуар
3-спиртівка
4- трубка для вдихання
Інгаляція (від лат. Inhalo — вдихаю) — спосіб введення в організм лікарських засобів або біологічно активних речовин з потоком вдихуваного повітря[1]. Інгаляцію застосовують головним чином для профілактики і лікування гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів, бронхів і легень, для профілактики й купірування приступів бронхіальної астми, для лікування захворювань слизової оболонки ротової порожнини та ін[1].
Інгаляційним способом вводять лікарські речовини у формі аерозолей. Вони надходять у кров шляхом дифузії через легеневу тканину і швидко проявляють загальну дію.[2]
Для проведення інгаляцій використовуються, як правило, спеціальні апарати, що працюють за принципом пульверизаторів (інгалятори). Вони застосовуються для розпилення і вдихання аерозолів.
Лікарські речовини можна вводити в організм хворого також в газоподібному стані. Для цього застосовують паровий інгалятор. В пароутворюючу рідину (частіше звичайну воду) додають натрію гідрокарбонат, рослинні масла, ментол (таблетки валідола), утворюючи таким чином лужний розчин масляних речовин. У стаціонарних умовах при можливості досить дрібного розпилення речовин використовують інгаляції антибіотиків.
До інгаляцій відноситься також вдихання газів (кисню, оксид азоту та ін). Для масляних інгаляцій використовують рослинні олії: мендальна, персикова і багато інших, зараз в аптеках їх безліч. Іноді до масла(олії) додають ментол (1-3 %), який має болезаспокійливі і слабкі бактерицидні властивостями. При інфекційних ураженнях носоглотки добре допомагають інгаляції антибіотиків з додаванням евкаліптового масла. Якщо при цьому виникає гіперемія і сухість слизових оболонок дихальних шляхів, необхідно скасувати антибіотики. На курортах використовують природні аерозолі, частіше за все лужні. Іноді поєднують лужні інгаляції з олійними. У цих випадках спочатку дихають лугами, а потім, після 15-хвилинної перерви, — олійними, тому що олійна плівка перешкоджає попаданню ліків на слизову оболонку.
Інгаляцію можна застосовувати як профілактичний захід для захисту дихальних шляхів від шкідливих впливів на слизову оболонку.
Примітки [ред.]
- ↑ а б Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп. ред. А.М.Гродзінський.—К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—544с. ISBN 5-88500-055-7
- ↑ Канюка О.І., Скорохід В.Й., Гуфрій Д.Ф. Клінічна ветеринарна фармакологія. - К: В-во УСГА, 1993. - 293 с. ISBN 5-7987-0067-4
Джерела: [ред.]
- Інгаляція у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Эйдельштейн С. Ингаляция, Основы аэрозольтерапии, М., 1967.
