Інгібітори протонного насосу
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інгібітори протонного насосу (ІПН) — група ліків, дія яких полягає в тривалому подавленні виділення шлункового соку. За механізмом дії ці ліки — інгібітори протонного насосу системи H+/K+ АТФази парієтальних клітин шлунка. Це найбільш ефективні інгібітори шлункової секреції, наявні сьогодні. Вони значно перевершують інший клас ліків, які використовуються для цієї ж цілі, але з іншим механізмом дії, антагоністів H2-рецепторів. За структурою, більшість інгібіторів протонного насоса — похідні бензімідазола, нові препарати включають також похідні імідазопіридина.
Найбільш об'єктивним критерієм для оцінки успіху терапії ІПН у пацієнтів з ГЕРХ є езофаго-рН-моніторингу.
