Інгігерда
Інгіге́рда (також відома під церковним ім'ям Ірина) (народилась близько 1001 — померла 10 лютого 1049) — дочка шведського короля Олафа Шетконунга (Olof Skötkonung, Skottkonung), і Астрід (Мекленбургська) (швед. Estrid), доньки ободритського князя. Друга дружина Ярослава Мудрого з яким побралася 1019 року (в цей рік Ярослав захопив київський престол).
Одружившись з Інгігердою Ярослав поріднився із норвезьким королем Олафом Святим і німецьким цісарем |Генріхом ІІ. Ярослав допомагав їм, коли Олаф Святий, Гаральд Сміливий і Магнус Добрий втікали до Києва від данського короля Канута. Потім вигнанці повернулися додому і почалася війна, Олаф Святий загинув у бою під Стікльстедом, але Магнус із дядьком здобули норвезький престол від Канута данського.
Під час чотирірічної війни Ярослава за київський престол з братом Святославом Інгігерда ділить із чоловіком і долю, і недолю. Вона їде за ним у походи спочатку на Новгород, потім на Київ. Коли Ярослав хоче стратити свого брата Судислава Псковського, Ірина переконує його не наслідувати Святополка. У Києві хвора Інгігерда потрапляє в польсько-мадярський полон, але звільняється втечею. У війні Ярослава із Мстиславом Тмутараканським княгиня робить усе, щоб брати помирилися.
Велика княгиня Ірина мала 10 дітей:
- Іллю, який помер у польському полоні 1020р,
- Володимира новгородського (*1020 — †1052),
- Ізяслава (*1024 — †1078),
- Святослава (*1027 — †1076),
- Всеволода (*1030 — †1093),
- Ігоря (†1060),
- В'ячеслава (*1034 — †1057),
- Єлизавету (†1076),
- Анну (†1077),
- Анастасію (†1097).
Померла вона 10 лютого 1049 року. За іншими версіями, померла в Новгороді 10 лютого 1050 року (або 1049—1051 рр.), а за іншими, прийняла постриг під іменем Анна у 1054 році, та померла аж у 1056 році у Новгороді. Збереглися руїни церкви Святої Ірини, збудованої на її честь.
[ред.] Посилання
