Інгігерда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інґіге́рда (також відома під церковним ім'ям Ірина, народилась близько 1001 — померла 10 лютого 1050) — дочка шведського короля Олафа Шетконунга (Olof Skötkonung, Skottkonung), і Астрід Мекленбурзької (швед. Estrid), доньки ободритського князя, друга дружина Ярослава Мудрого з яким побралася 1019 року (в цей рік Ярослав захопив Київський престол).

Одружившись з Інгігердою Ярослав поріднився із норвезьким королем Олафом Святим і німецьким цісарем Генріхом ІІ. Ярослав допомагав їм, коли Олаф Святий, Гаральд Сміливий і Магнус Добрий втікали до Києва від данського короля Канута. Потім вигнанці повернулися додому, і почалася війна. Олаф Святий загинув у бою під Стікльстедом, але Магнус із дядьком здобули норвезький престол від Канута Данського.

Під час чотирирічної війни Ярослава за київський престол з братом Святополком, Інгігерда ділить із чоловіком і долю, і недолю. Вона їде за ним у походи спочатку на Новгород, потім на Київ. Коли Ярослав хоче стратити свого брата Судислава Псковського, Ірина переконує його не наслідувати Святополка. У Києві хвора Інгігерда потрапляє в польсько-мадярський полон, але звільняється втечею. У війні Ярослава із Мстиславом Тмутараканським княгиня робить усе, щоб брати помирилися.

Велика княгиня Ірина мала 10 дітей:

Померла вона 10 лютого 1049 року. За іншими версіями померла в Новгороді 10 лютого 1050 року (або між 1049 та 1051), а за іншими, прийняла постриг під іменем Анна у 1054 році, й померла аж 1056 року в Новгороді. Збереглися руїни церкви Святої Ірини, збудованої на її честь.

Посилання[ред.ред. код]