Індекс вулканічної експлозивності

Зв'язок VEI з об'ємом тефри

Індекс вулканічної експлозивності, Індекс вулканічної активності, VEI — показник сили експлозії (вибухового виверження) вулкану, розроблений Крістофером Ньюхоллом (C. Newhall), співробітником United States Geological Survey і Стівеном Селфом (S. Self), співробітником Гавайського університету в Маноа у 1982 році.

Для визначення індексу приймаються до уваги об'єм вивергнутих продуктів, висота хмари виверження та якісні характеристики спостереження (від «помірного» до «мега-колосального»). Шкала визначена з відкритими кінцями, проте найбільше зареєстроване за історію спостережень виверження отримало індекс 8. Індекс 0 надається невибуховим виверженням, при яких виділяється до 10⁴ м³ тефри, а індекс 8 відповідає мега-колосальному виверженню, при якому виділяється 10¹² м³ тефри, а хмара піднімається на висоту 25 км. Збільшення індексу на одиницю відповідає десятикратному збільшенню спостережених критеріїв. Швидкість виверження при VEI=8 може досягати 10⁶ куб.м/сек.

При визначенні індексу попіл, вулканічні бомби, ігнімбрит та інші продукти, пов'язані з викидами в атмосферу, розляаються однаковими. Одним з недоліків VEI часто називають відсутність врахування виділеної при виверженні енергії. Проте, цей параметр важко визначити навіть для сучасних вивержень і і ще важче для доісторичних або неспостережених.

Історично відомі виверження з VEI від 3 до 6 — це виверження вулканів Тамбора (1815), Кракатау (1883), Пінатубо (1991) на Філіппінах.

Вулканічні супервиверження — це виверження вулканів, які в десятки і сотні раз сильніші за історично відомі.

Джерела

• http://www.proza.ru/2008/12/26/23

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.