Індуктивність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Класична електродинаміка
VFPt Solenoid correct2.svg
Електрика · Магнетизм

Індуктивність (англ. Inductance) — фізична величина, що характеризує здатність провідника накопичувати енергію магнітного поля, коли в ньому протікає електричний струм.

Позначається здебільшого латинською літерою L, у системі СІ вимірюється в Генрі.

Дорівнює відношенню магнітного потоку \Phi через контур, визначений електричним колом, до величини струму I в колі, тобто

 L = \Phi / I .

Енергія магнітного поля, створеного електричним струмом у колі, визначається формулою

  E = \frac{1}{2}LI^2 .

Індуктивність залежить від форми контура.

Коефіцієнти індуктивності[ред.ред. код]

У випадку кількох контурів зі струмом, як, наприклад, у випадку трансформатора, струм у кожному з кіл впливає на потік магнітного поля через інші контури.

 \Phi_i = \sum_{j} L_{ij} I_j \,.

Коефіцієнти  L_{ij} називаються коефіцієнтами індукції. Діагональні елементи  L_{ii} суть індуктивності i-тих контурів, а недіагональні елементи  L_{ij} , де  i \neq j мають назву коефіцієнтів взаємної індукції. Коефіцієнти взаємної індукції симетричні відносно перестановки індексів

 L_{ij} = L_{ji} \,.

Це твердження носить назву теореми взаємності.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.