Індуктивність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Індуктивність — фізична величина, що характеризує здатність провідника накопичувати енергію магнітного поля, коли в ньому протікає електричний струм.

Позначається здебільшого латинською літерою L, у системі СІ вимірюється в Генрі.

Дорівнює відношенню магнітного потоку Φ через контур, визначений електричним колом, до величини струму І в колі , тобто

 L = \Phi / I .[ред.ред. код]

Енергія магнітного поля, створеного електричним струмом у колі, визначається формулою

  E = \frac{1}{2}LI^2 .

Індуктивність залежить від форми контура.

Коефіцієнти індуктивності[ред.ред. код]

У випадку кількох контурів зі струмом, як, наприклад, у випадку трансформатора, струм у кожному з кіл впливає на потік магнітного поля через інші контури.

 \Phi_i = \sum_{j} L_{ij} I_j \,.

Коефіцієнти  L_{ij} називаються коефіцієнтами індукції. Діагональні елементи  L_{ii} суть індуктивності i-тих контурів, а недіагональні елементи  L_{ij} , де  i \neq j мають назву коефіцієнтів взаємної індукції. Коефіцієнти взаємної індукції симетричні відносно перестановки індексів

 L_{ij} = L_{ji} \,.

Це твердження носить назву теореми взаємності.


Див. також[ред.ред. код]

Дотичний термін[ред.ред. код]

ІНДУКТИВНИЙ, (рос. индуктивный, англ. inductive, нім. induktiv) — оснований на індукції, той, що користується методом індукції.

Наприклад:

Індуктивний метод — засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів.

Індуктивний зв'язок — зв'язок між електричними колами змінного струму, що виникає при взаємодії їхніх магнітних полів.

Індуктивна логіка — розділ логіки, що вивчає логічні процеси переходу від знання про одиничне й окреме до знання про загальне.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Література[ред.ред. код]