Індійський слон

Слон індійський (Elephas maximus) — ссавець роду індійських слонів ряду хоботних (Proboscidea). Це друга за величиною наземна тварина після африканського слона. Індійський слон є одним з трьох сучасних видів родини слонових і єдиним сучасним представником роду слон (Elephas).

Зовнішній вигляд

Довжина тіла досягає 5,5-6,4 м, висота в загривку 3 м, маса — 3-5 т. Найвищою точкою тіла є вершина голови. Нормальна температура тіла у слона - 35,9°C. Від моменту народження до 4 років молоді слони ростуть досить рівномірно, їх місячний приріст 9-20 кг. В 4 роки з'являється чітка різниця між самцями і самками. Після досягнення статевої зрілості, самці стають рости швидше самок. Ростуть слони все життя, тож згодом різниця у вазі між самцем і самкою може досягти 2 т. Вуха індійського слона дещо витягнуті вниз і загострені.

Хобот слона - це видозмінена в процесі еволюції вергня губа тварини. Він є дуже вправним і чутливим, що дозволяє піднімати з підлоги дрібні предмети (монети, гудзики). Хобот має близько 40 тис. м'язів та сухожиль. За його допомогою слон дихає, добуває їжу, захищається, пестить своїх малюків, приймає піщаний чи водний душ. Хобот вміщує 6-8 літрів води. Лише в рунньому дитинстві, до 6 міс., слоненяті для їжі не потрібен хобот.

У слона не дуже гарний зір, зате слух і нюх відмінні. Шкіра дорослого слона має товщину до 35 мм, але надзвичайно чутлива до спеки, ударів і укусів комах. Незвичайна й зубна система слона. Ікла у слонів відсутні, а 2 різця на верхній щелепі трансформувались у велетенські бивні. Характерною рисою цього виду є те, що бивні є лише у самців, а максимальна довжина, до якої ці бивні виростають — це 1,5 м і важать 20-25 кг. Проте, часто зустрічаються самці і без бивнів. Бивні це і захист, і метод добування їжі (бивнями слони розкопують землю в пошуках їстівного коріння і води). Крім бивнів, слон має ще 4 так звані "щічні" або корінні зуби. В міру їх зношування, вони замінюються новими, за життя вони можуть змінитися 6 разів.

На підошві у слона, під шкірою є особлива пружина - желеподібна маса, яка робить дуже чутливими стопи слона, а також забезпечує безшумність ходи і безпеку при пересуванні по болотистій місцевості.

Поширені індійські слони від Індії до Суматри, а раніше жили і на Калімантані. Цікаво, що індійський слон більш споріднений не з африканським слоном, а з вимерлим мамонтом, з яким вчені об’єднали його в один ряд.

Харчування

Дорослий слон засвоює лише 40% їжі, тому щодня йому необхідно з'їдати 220-230 кг корму. Процес пережовування їжі займає у слонів близько 16 годин на добу. П'є багато води - до 100-120 л на добу, за рік це випиває близько 60 тис. літрів води. Довжина кишечника у слона становить 40 м.

Спосіб життя

Тримаються стадами по 15-100 особин, де головною є стара самка. У стадах дорослі самці складають приблизно 30%, самки біля 50% і молоді близько 20%. Не дивлячись на розміри, слони здатні цілком безшумно пересуватися лісом. Звичайна швидкість слона - 4-6 км/год, але при необхідності він здатен розвивати швидкість до 30-40 км/год. Слон спить лише 2-4 год. на добу.

Індійський слон зазвичай живе в лісах. Перевагу надає світлим лісам з густим бамбуковим підліском. Але з зникненням по всій Азії лісів і зменшенням середовища проживання - зникають і слони.

Розмноження

Розмноження індійських слонів не має сезонного характеру. Статева зрілість особин наступає в 9-12 років. Вагітність триває 20 місяців. За одну вагітність виношують 1-2 дитинча. Протягом життя самка дає до 4 приплодів. Малюка мати не залишає до 3-х років. Слоненя народжується з шерстю, до метра у висоту (в холці) і вагою до 90 кг. До 6 місяців харчується виключно материнським молоком. Потім - зелень, але маму ссе іноді до 3-х років.

Індійський слон легко приручається, швидко стає слухняним і може виконувати складну роботу.