Інкваєрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Члени «Інкваєрі» на Паризькій конференції

Інкваєрі (англ. The Inquiry) — в перекладі з англійської означає "дослідження, «розслідування») — дослідницька група, створена у вересні 1917 року американським президентом Вудро Вільсоном. Основним завданням «Інкваєрі» була підготовка матеріалів для майбутніх мирних переговорів після закінчення війни (Першої світової). «Ікваєрі» була цілком самостійною організацією, відокремленою від інших структур державного апарату. Основним завданням цієї організації було зосередження на питаннях, які могли постати на мирній конференції. У деяких випадках Вільсон просив порад та інформації стосовно інших питань.

Група складалася з 126 (жовтень 1918 р.) науковців. Фактично групу очолюва Едвард Хаус (відомий також як Полковник Хаус). На посаду директора призначено Сіднея Мезеса(Sidney Mezes), а секретарем групи був — Волтер Ліпман.

Штаб-квартира «Інкваєрі» розміщувалася у Нью-Йорку. Члени групи користувалися засобами (бібліотека, архіви, карти) Американського географічного товариство (American Geographical Society), директором якого доктор Ісайя Бовмен(Isaiah Bowman), один з основних спеціалістів «Інкваєрі».

Члени «Ікваєрі» взяли участь у Паризькій мирній конференції, куди відправилися у січні 1919 року разом з Вудро Вільсоном. Для цього дослідницьку групу було перейменовано на «Американська комісія для мирних переговорів» (American Commission to Negotiate Peace).

Згодом, частина членів «Інкваєрі» організували «Раду з міжнародних відносин»[1].

Члени «Ікваєрі»[ред.ред. код]

  • Сідні Мезес (зять Едварда Хауза) директор "Інкваєрі".
  • Уолтер Липпман - інформаційне забезпечення, преса, секретар групи.
  • Джеймс Шотвел займався кадровими питаннями. Один з перших членів групи, власне її організатор (технічно).
  • Вирішенням задач у області міжнародного права займався Девід Хантер Міллер.
  • Питаннями Східної Європи займався проф. Арчибальд Кулидж, спеціаліст з історії цього регіону та європейської дипломатії.
  • Картографічними роботами керував Ісайя Бовман, директор Американського географічного товариства.
  • Проблемами колоніальной політики та англо-американських відносин займався Джордж Льюис Бір.
  • Проф. Аллін Янг відповідав за дослідження економічних проблем.
  • Спеціалистом по Франції та її кордонам став проф. Чарльз Хаскінс; аналогічним аспектом польського питання займався проф. Р. Лорд.
  • Дослідженням проблем Балкан та Австро-Угорщини займались проф. Клайв Дэй та проф. Чарльз Сеймур відповідно.
  • Питання Турції, Близьеого Сходу та італійстких територіальних претензій досліджували проф. Дана Мунро, проф. В. Вестерманн и проф. Дуглас Джонсон.
  • Дослідженням проблем Далекого Сходу займався проф. Стенли Хорнхек.
  • Джеймс Брайн Скотт сконцентрувався на правових аспектах міжнародных відносин.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Peter Grose (1996). «The Inquiry». The Council on Foreign Relations from 1921 to 1996. The Council on Foreign Relations. Архів оригіналу за 2013-07-21. 

Література[ред.ред. код]

  • Архив полковника Хауза (комент. проф.. Чарлза Сеймура). — Т.1-2.- Москва.:Астрель, 2004. — 746 с.
  • Уткин А. И. Дипломатия Вудро Вильсона. Москва: Международные отношения, 1989. — 320 с.
  • Link Arthur S.Wilson the Diplomatist: A Look at His Major Foreign Policies. — Baltimore: Johns Hopkins., 1957. — 165 p.
  • What Really Happened at Paris: The Story of the Peace Conference, 1918—1919 by american delegates (edited by Edward Mandell House). — New York., 1921. — 528 p.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.