Інконель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Inconel 718
Зворотний клапан з корпусом з Інконелю

Інконель (англ. Inconel ®) — сімейство нікель-хромових жароміцних сплавів, що легуються залежно від призначення алюмінієм, титаном, молібденом та ін. Назва є зареєстрованою торговою маркою компанії Special Metals Corporation[1]. Інконель зазвичай використовують для виготовлення деталей, що працюють при високих температурах. Часто назву скорочують до «Inco» (іноді «Iconel»). У сімейство входять також марки сплавів: Inconel 625, Chronin 625, Altemp 625, Haynes 625, Nickelvac 625 та Nicrofer 6020[2].

Властивості[ред.ред. код]

Сплави Інконель є стійкими до окиснення та корозії. При нагріванні Інконель формує тонку стабільну пасивуючу оксидну плівку, що захищає поверхню від подальшого руйнування. Інконель зберігає міцність в широкому діапазоні температур, тому знаходить застосування для умов, де алюміній чи сталь не працюють. Сплави вирізняються високими міцністю і ударною в'язкістю при температурах до 900 °С, нечутливістю до надрізів при низьких (до —78 °С) температурах.

Механічна обробка[ред.ред. код]

Інконель є складним в механообробці через схильність до наклепу. Тому такі сплави, як Інконель 718, обробляють глибоким, але повільним різанням з використанням твердосплавного інструменту.

Зварювання[ред.ред. код]

Більшість сплавів Інконель погано зварюється через розтріскування і мікроструктурне розділення легуючих елементів, хоча є сплави, що добре зварюються. Для підвищення міцності зварні конструкції піддають термічній обробці.

Сплави з сімейства Інконель[ред.ред. код]

  • Inconel 600: Типовий матеріал для застосувань, де вимагаються високі механічні властивості у поєднанні з корозійною стійкістю та жароміцністю.
  • Inconel 625: Кислотостійкість, добра зварюваність;
  • Inconel 690: Завдяки низькому вмісту кобальту для атомної галузі;
  • Inconel 718: Добра зварюваність, висока корозійна стійкість;
  • Inconel X-750: Зміцнюваний сплав, що добре себе зарекомендував як при високих, так і кріогенних температурах;
  • Inconel 751: Завдяки підвищеному вмісту алюмінію має підвищену стійкість при високих температурах;
  • Inconel 939: Добра зварюваність.

Хімічний склад сплавів[ред.ред. код]

Різні сплави суттєво відрізняються за складом, але у всіх основними компонентами є нікель та хром.

Inconel Хімічний елемент (% за масою)
Ni Cr Fe Mo Nb Co Mn Cu Al Ti Si C S P B
600 [3] 72,0 14,0-17,0 6,0-10,0 1,0 0,5 0,5 0,15 0,25015
617 [4] 44,2-56,0 20,0-24,0 3,0 8,0-10,0 10,0-15,0 0,5 0,5 0,8-1,5 0,6 0,5 0,15 0,015 0,015 0,006
625 [5] 58,0 20,0-23,0 5,0 8,0-10,0 3,15-4,15 1,0 0,5 0,4 0,4 0,5 0,1 0,015 0,015
718 [6] 50,0-55,0 17,0-21,0 balance 2,8-3,3 4,75-5,5 1,0 0,35 0,2-0,8 0,65-1,15 0,3 0,35 0,08 0,015 0,015 0,006
X-750 [7] 70,0 14,0-17,0 5,0-9,0 0,7-1,2 1,0 1,0 0,5 0,4-1,0 2,25-2,75 0,5 0,08 0,01

Аналогами Інконелю є сплави марок ХН60ВТ (Inconel 600, Inconel 601), ХН56МВКЮ (Inconel 617), ХН75МБТЮ (Inconel 625), ХН60Ю (Inconel 718), ХН70МВТЮБ (Inconel X-750), ХН80ТБЮ, ХН73МБТЮ за ГОСТ 5632-72[8].

Застосування[ред.ред. код]

Інконель часто використовується для виготовлення деталей, що працюють в екстремальних умовах, які виникають в газотурбінних двигунах, компресорах, хімічних апаратах, пароперегрівачах. Інконель наносять як захисне покриття апаратів хімічної промисловості з використанням високоскошвидкісного газополуменевого напилення.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. High-Performance Alloys, Special Metals Corporation
  2. Special Alloys, Source 1 Alloys
  3. INCONEL alloy 600, Special Metals Corporation
  4. hightempmetals.com, High Temp Metals
  5. INCONEL alloy 625, Special Metals Corporation
  6. INCONEL alloy 718, Special Metals Corporation
  7. INCONEL alloy X-750, Special Metals Corporation
  8. ГОСТ 5632-72 Стали высоколегированные и сплавы коррозионностойкие, жаростойкие и жаропрочные. Марки.

Джерела[ред.ред. код]

  • Масленков С. Б. Жаропрочные стали и сплавы: справочник / С. Б. Масленков – М.: Металлургия,1983. – 192 с.
  • Марочник сталей и сплавов: справочник/ под общ. ред. В. Г. Сорокина. – М.: Машиностроение, 1989. – 640 с.