Інкорпорація (право)

Інкорпора́ція (лат. incorporatio — приєднання) — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники, у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.

Види інкорпорації

За юридичною значущістю

• офіційна — передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів компетентним органом;
• офіціозна.
• неофіційна — не має обов'язкового характеру, здійснюється науковими установами, навчальними закладами, іншими суб'єктами юрдичної діяльності для зручності у користування нормативним матеріалом;

За способом упорядкування

• хронологічна — здійснюється у певній послідовності за ознакою часу видання нормативних актів;
• предметна — нормативні акти об'єднуються на підставі однорідності суспільних відносин, що становлять відокремлений предмет правового регулювання.

За обсягом

• загальну
• галузеву
• міжгалузеву
• спеціальну

За суб'єктами здійснення

• правотворчого суб'єкта
• спеціально уповноваженого суб'єкта
• інших суб'єктів за їх ініціативою.

Існують також інші види інкорпорації, які здійснюються за такими критеріями: алфавітний порядок, галузь права, суб'єкт прийняття нормативного акта, тематика наукового дослідження, сфера діяльності тощо. Таким чином відбувається об'єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор.

Див. також

• Кодифікація
• Систематизація законодавства