Інновації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іннова́ція — нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду; кінцевий результат інноваційної діяльності.

Інновація — 1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну техніки та технології; 2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу. Істотним чинником інновації є розвиток винахідництва, раціоналізації, поява великих відкриттів[1].

Визначення. Загальна характеристика[ред.ред. код]

Іннова́ції — об'єкти впровадження чи процес, що веде до появи чогось нового — новації.

В науковий лексикон цей термін вперше ввів Й. Шумпетер, що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу». Крім того інновація розглядалася Й. Шумпетером як нова функція виробництва, її нова комбінація.

  1. Нововведення, яке ще недостатньо поширене у суспільному виробництві.
  2. Нововведення, впровадження нових ідей, технологій, видів продукції тощо в організацію продукції, виробництво, управління підприємством та галуззю.
  3. Щось, що сприймається як нове, як нововведення.
  4. Форма керованого розвитку вже наявних систем.
  5. Процес, в ході якого винахід або відкриття доводиться до стадії практичного застосування і починає давати економічний ефект.
  6. Нове прикладання науково-технічних знань, що забезпечує ринковий успіх.

Термін І. набув розповсюдження в американському менеджменті, але сьогодні активно використовується і в Україні.

В принципі, будь-яке соціально-економічне нововведення, доки воно не отримало масового, тобто серійного поширення в галузі праці, виробництва і управління можна вважати І.

В останні роки з'явився особливий різновид інноваційного підприємництва — ризикове або венчурне; це здебільшого дрібні фірми, що займаються поширенням нових технологій, тобто технічних І. в першу чергу в наукомістких галузях.

«Інновації» — це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) наявних товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити «якість життя» людства.

Інновації відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку загальнолюдської цивілізації (наприклад, відомий такий феномен як «хвилі Кондрат'єва») та, зокрема, кожної окремої держави, відповідно більшість сучасних держав намагаються створити та постійно удосконалювати національні інноваційні системи для підтримки процесу створення та впровадження інновацій.

Інноваційний потенціал — здатність різних галузей народного господарства робити наукомістку продукцію, що відповідає вимогам світового ринку. Інноваційний потенціал містить у собі наукові, проектні й конструкторські розробки, експериментальні послуги, зв’язані з підготовкою нового виробництва, інструмент і оснащення для проведення наукомістких операцій, засоби технологічного контролю тощо.

Типи інновацій[ред.ред. код]

Typologie d'innovations.png

Розрізняють кілька класифікацій інновації. Перша класифікація базується на об'єкті:

  • товарна — впровадження нового продукту;
  • технологічна — впровадження нового методу виробництва;
  • ринкова — створення нового ринку товарів і послуг;
  • маркетингова — освоєння нового джерела постачання сировини;
  • управлінська — реорганізація структури управління;
  • соціальна — впровадження заходів з метою покращення життя населення;
  • екологічна — впровадження заходів з питань охорони довкілля.

В основі другої класифікації лежить ринкова сутність інновації:

  • постійні інновації[2]— такі удосконалення наявних виробів, які не вносять значних змін у спосіб їх використання споживачами;
  • переривчасті інновації (англ. revolutionary, discontinuous, radical innovation)[3]— повністю нові вироби, які вимагають від споживачів зусиль для прийняття нових звичок щодо їх використання, але не справляють істотного впливу на раніше наявні ринки;
  • підривні інновації (англ. disruptive innovation)[4][5]— інновації, які створюють новий ринок завдяки іншим вартостям, які в кінцевому рахунку (і несподівано) розповсюджуються на раніше наявний ринок та повністю його змінюють.

Ефекти[ред.ред. код]

Теорія[ред.ред. код]

Інноваційні хвилі розвитку[ред.ред. код]

У 40-і роки XX ст. австрійським економістом Шумпетером уперше були відзначені інноваційні хвилі, які з часом стають дедалі коротшими. Він підкреслив, що інноваційні хвилі, відлік яких ведеться з промислової революції XVIII ст. в Англії, з'являються та зникають через 50-60 років. Кожна нова хвиля приносить із собою початок чергової «економічної епохи», що характеризується різким зростанням інвестицій, а потім знову йде новий спад. Втім після кожної такої нової хвилі країна в цілому стає дедалі багатшою.

Див. ткож: кондратьєвсткий цикл

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  2. Матвійчук-Соскіна Н. О. Використання інструментів дифузії інновацій у маркетинговому менеджменті: теоретичний і практичний аспект // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — No. 4. — с. 115–123.
  3. Матвійчук-Соскіна Н. О. Використання інструментів дифузії інновацій у маркетинговому менеджменті: теоретичний і практичний аспект // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — No. 4. — с. 115–123.
  4. Брінь П., Дягілєва Г. Економічна сутність підривних інновацій // Економічний аналіз. — 2011. — No. 8/2. — с. 73–75.
  5. Зарва О. Підривні інновації як ключовий елемент «формули успіху» у сучасному бізнес-середовищі // Економічний аналіз. — 2012. — No. 10/4. — с. 108–111.

Література[ред.ред. код]

  • Слюсапенко О. О., Огородніков Д. Д., Наконечний В. Л. Словник підприємця. — К.: РВПС України, НАН України, 1999. — 196 с.
  • Лозовский Л. Ш., Райзберг В. А., Ратновский А. А. Универсальный бизнес-словарь. — Москва: ИНФРА-М, 1997. — 640 с.
  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп.ред.) та ін. — К.: ВЦ Академія, 2000. — 864 с.