Іноземець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інозе́мець — громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець. Дослівно — «особа з інших земель».


Поняття[ред.ред. код]

Поняття особи іноземця розглядати у двох аспектах — соціальному та правовому. Дослідження та розуміння сутності правового та соціального статусу іноземців дозволяє з'ясувати їх місце та роль у суспільстві та державі як її членів і пояснює особливості їхнього правового статусу й зв'язок з громадянством іншої держави, зміст та особливості їхнього права на працю за чинним національним та міжнародним законодавством, правові засоби дотримання та забезпечення цього права[1].

Дослідники[ред.ред. код]

Питання правового та соціального статусу в юридичні науці досліджували такі вчені як, М.В.Витрук, Л.Д.Воєводін, В.М.Горшенєв, М.І. Іншин, Т.Н.Кирилова, С.В.Константінов, В.І.Лісовський, М.Г.Матузов, О.Ф.Скакун[2].

Соціальна сутність[ред.ред. код]

Таким чином, розглядаючи іноземця у соціальному аспекті, перш за все слід пам'ятати, що це людина з її невід'ємними правами, свободами та обов'язками. У характеристиці соціальної сутності людини принципово важливим є розуміння її як громадянина, тобто особи, яка має певну сукупність характерних ознак — правову приналежність до тієї або іншої держави, підпадає під дію її законів, інших нормативно-правових актів і узгоджує свою поведінку з правовими установками цієї держави. Основа правового статусу людини створюється правовідношення громадянства.

Правовий статус[ред.ред. код]

Правовий статус особи у суспільстві визначається, перш за все, сукупністю наданих їй та закріплених законом прав і обов'язків та необхідністю нести відповідальність за їх порушення, а також правовим механізмом їх забезпечення та захисту. Правовий статус (положення) особистості у правовій демократичній та соціальній державі повинен:

  1. відповідати між народноправовим стандартам (нормам) про права та

свободи;

  1. характеризуватися повнотою обсягу прав та свобод, тобто саме у правовому статусі особистості повинні бути присутні політичні, соціально-економічні, культурні, особисті права;
  2. передбачати рівність прав, свобод та обов'язків, адже при рівності прав та нерівності обов'язків правова рівність зникає;
  3. встановлювати гарантії прав та свобод для забезпечення їх реальності, фактичного здійснення;
  4. не допускати та виключати використання прав та свобод, що суперечать інтересам суспільства та держави.

Наразі з загальним правовим статусом існують різновиди спеціального правового статусу як сукупності спеціальних, додаткових прав та обов'язків, що засновані на спеціальному законодавстві та визначають соціальний та правовий стан окремих категорій громадян.

Соціальний статус[ред.ред. код]

Якщо говорити про соціальний статус конкретної людини, індивіда — слід зазначити, що це характеристика її позиції в даній соціальній системі координат. Через суспільний розподіл праці і внаслідок дії деяких інших причин, людина може існувати та розвиватися тільки в суспільстві, спілкуючись з іншими його членами у процесі виробництва та розподілу матеріальних благ, створення духовних цінностей. Ставши одним з багатьох членів конкретної соціальної групи, особа набуває своїх характерних рис. У той же час особа прагне виділитися з маси собі подібних з метою найповніше розкрити свою індивідуальність, досягти успіхів на якомусь терені та отримати суспільне визнання трудових, політичних, наукових заслуг, здобути популярність на ниві літератури, мистецтва або іншій соціальній сфері.

Правове положення особи як сукупності встановлених державою прав, обов'язків і свобод не є чимось постійним, незмінним, вічним. Не тільки кожна суспільно економічна формація характеризується відомою своєрідністю в юридичному закріпленні свободи особи, але, як правило, і кожна окрема держава намагається по-своєму вирішити дане питання, закріплюючи правовий статус особи[3].

Виноски[ред.ред. код]

  1. Олена Кучер. Статус іноземців в Україні // Київський студентський журнал міжнародного права. - 2007. - №10. - С.67
  2. Горбань О.П. Правовий та соціальний статус іноземця та особи без громадянства // Форум права. - 2001. - №1. - С.26
  3. Горбань О.П. Правовий та соціальний статус іноземця та особи без громадянства // Форум права. - 2001. - №1. - С.27

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]