Іноцибе Патуйяра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іноцибе Патуйяра
Inocybe-erubescens024.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Базидіоміцети (Basidiomycetes)
Порядок: Cortinariales
Родина: Кортинарієві (Cortinariaceae)
Рід: Іноцибе (Inocybe)
Вид: Іноцибе Патуйяра
Біноміальна назва
Inocybe erubescens
Axel Gudbrand Blytt
Синоніми
Inocybe patouillardii Bres.

Іноцибе Патуйяра (Inocybe patouillardii Bres.) Місцеві назви — плютка Патуйяра. З родини кортинарієвих — Cortinariaceae.

Шапка 2—9 см у діаметрі, щільном'ясиста, тупоконусоподібна, згодом розпростерта, з горбом у центрі, спочатку біла, кремувата, пізніше нерівночервонувато-солом'яно-жовта, червоно-коричнювата, м'ясо-червона, волокниста, з часом радіально-тріщинувата. Пластинки червонувато-білуваті, пізніше оливково-коричнюваті, жовто-коричневі. Спори нерівнобічно-овальні (9)10-12(14) Х 5(6)-7,8 мкм, гладенькі. Ніжка 2-7(10) X 0,5—1,5(2) см; іноді зігнута, щільна, кольору шапки, місцями червонувата. М'якуш білий, при розрізуванні не змінюється або трохи червоніє лише в ніжці, з приємним запахом, неприємний на смак.

Росте у листяних лісах, на узліссях, галявинах, у парках, під дубом і липою, рідко; з травня по серпень. Поширений на Поліссі, у Лісостепу. Росте у травні — серпні. Дуже небезпечний, отруйний гриб. Його іноді помилково збирають замість печериці або ковпака, від яких відрізняється формою шапки, відсутністю кільця на ніжці, світлим кольором пластинок. Містить отруйну речовину — мускарин.

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
  • Зерова М. Я., Єлін Ю.Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні.- К.: Урожай, 1979