Інсайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

І́нсайт —(від англ. insight — проникливість, проникнення в суть, розуміння, осяяння, раптова здогадка, прозріння) багатозначний термін з області зоопсихології, психології, психоаналізу та психіатрії, що описує складне інтелектуальне явище, суть якого полягає в несподіваному, частковому інтуїтивному прориві до розуміння поставленої проблеми та «раптовому» знаходженні її вирішення.

Відкриття такого рішення багатьма авторами розглядається як центральний момент творчого процесу. Інше визначення — інтелектуальне явище, суть якого полягає в раптовому розумінні знаходження виходу з проблеми. Це поняття є невід'ємною частиною гештальттерапії.

Поняття було вперше вжито у 1925 році В. Келером. Також, психологи вживають цей термін для опису такого явища, коли людина переживає осяяння, яке скоріше стосується категорії спогадів, але відмінне від останніх тим, що формуються не лише образи, але й всі відчуття, які були притаманні спогадам.

В психології[ред.ред. код]

Поняття інсайту є невід'ємною частиною гештальтпсихології. Вперше цей термін був застосований в 1925 році Вольфгангом Келером. У дослідах Келера з людиноподібними мавпами, коли їм пропонувалися завдання, які могли бути вирішені лише опосередковано, було показано, що мавпи після кількох безрезультатних проб припиняли активні дії і приймалися просто роздивлятися предмети навколо себе, після чого могли достатньо швидко прийти до правильного рішення.

Надалі це поняття використовувалося Карлом Дункером і Максом Вертгеймером в якості характеристики людського мислення, при якому рішення досягається шляхом умоглядного осягнення цілого, а не в результаті детального аналізу.

Крім того, психологи вживають цей термін для опису такого явища, при якому людина відчуває осяяння, яке швидше відноситься до категорії спогадів, але відмінне від останнього тим, що формується не просто уявний образ, але також і різні відчуття різних модальностей, властивих даному спогаду.

Також цей термін може використовуватися в значенні внелогічне прозріння. У деяких медитативних практиках, а також при прийомі сильнодійних препаратів, людина здатна отримати деякі відомості щодо властивостей предметів або матеріалів у відсутність якої б то не було достовірної інформації про нього.

Втім, були проведені прямі експерименти[1], результат яких «був визнаний сильним аргументом проти існування інсайту»[2].

Методи[ред.ред. код]

Вирішення проблеми 9 точок.[3]

Взагалі, методологічні підходи до вивчення інсайту в лабораторії включають зіткнення учасників з проблемами і загадками, які не можуть бути вирішені в звичайному або логічному порядку. Проблеми інсайту зазвичай діляться на три типи.

Порушення функціональнї фіксованості[ред.ред. код]

Перший тип проблеми змушує учасників використовувати об'єкти таким чином, до якого вони не звикли, наприклад, тест Карла Дункера зі свічкою[en]. В цьому тесті людина мала свічку, коробку сірників і коробку цвяхів. Треба було знайти спосіб прикріпити свічку до стіни, щоб освітити кімнату. Рішення вимагає від учасників спустошити коробку цвяхів, встановити свічку всередині коробки, приєднати коробку до стіни, і запалити свічку сірниками.

Здатність мислити у просторі[ред.ред. код]

Другий тип проблеми інсайт вимагає вміння мислити у просторі. Дуже гарним тестом є тест «дев'ять точок». У цьому тесті потрібно з'єднати 9 точок 4 лініями. Проводити лінії треба одна за одною, не відриваючи олівця(або ручки) від паперу.

Використання словесного запасу[ред.ред. код]

Третій і останній вид проблеми вимагає вміння використовувати словесний запас. Приклад — тест на віддалену асоціацію. У цьому тесті, люди повинні думати про слово, яке з'єднує три, здавалося б, не пов'язані між собою слова.

Конкретні результати[ред.ред. код]

Емоції[ред.ред. код]

Люди в гарному настрої краще вирішують проблеми за допомогою інсайту. Дослідження показало, що гарні емоції дуже позитивно впливають на продуктивність, що доводять різні сплески мозкової активності. Розтривожені люди показали протилежний ефект, і вирішили менше проблем інсайтом.

Визрівання[ред.ред. код]

Використовуючи геометричну і просторову задачу, було встановлено, що учасники, які вирішували проблему з перервами, працювали краще, ніж учасники, які не отримували перерву. Однак, довжина інкубації між проблемами не має значення. Таким чином, продуктивність учасників з невеликою перервою (4 хвилини) майже не відрізнялася від продуктивності учасників з довгою перервою (12 хвилин).

Сон[ред.ред. код]

Дослідження показали, що сон покращує інсайт. Людей спочатку підготували до вирішення проблем інсайтом. Після цього, одна група була протестована на проблемах інсайту після восьмигодинного сну, інша — після неспання всю ніч, третя ж група — після неспання протягом всього дня. Ті, що спали показали себе у два рази краще, ніж інші.

Особливості головного мозку[ред.ред. код]

Відмінності в активації мозку в лівій і правій півкулі, свідчить про дуже велику різницю між вирішенням проблем за допомогою інсайту та іншими. При вирішенні проблеми учасникам показували умови задачі спочатку трохи зліва, потім — зправа. У першому випадку люди вирішували задачу швидше. Це означає, що працювала здебільшого права півкуля мозку, що свідчить про її унікальну роль в інсайті.

Інсайт у групах[ред.ред. код]

Було встановлено, що групи зазвичай працюють краще з проблем інсайту, ніж по-одинці. Крім того, в той час, як перерви підвищують продуктивність осіб, для груп продуктивність підвищується після перерви у декілька разів більше.

Індивідуальні відмінності[ред.ред. код]

Залежність інсайту від статі та індивідуальних рис людини досліджували за допомогою різних проблем. Було встановлено, що учасники, які були менш емоційними та більш зосередженими на отриманні досвіду виступили краще. Чоловіки краще вирішують проблеми за допомогою інсайту, ніж жінки. Жінки ж обігнали чоловіків з вирішення інших проблем без використання інсайту.


В психоаналізі[ред.ред. код]

У більш точному і широкому сенсі слова, психоаналіз під інсайтом розуміє здатність особистості змінювати мотиви власної поведінки, оперативно усвідомлювати власну психодинаміку[en] і розуміти смисли символічного поведінки.[4] : 55

Аналітики традиційно розрізняють два типи інсайту.

 — Інтелектуальний інсайт, який розуміється як здатність суб'єкта[ru] в цілому вірно оцінювати власну поведінку і розуміти свою психопатологію з точки зору генезису і динаміки розвитку стану. Найчастіше інтелектуальний інсайт відносять до області обсесивного захисту[ru] особистості, оскільки він дозволяє суб'єкту розуміти і ефективно тримати під контролем ті, що турбують його боку власної особистості, по відношенню до яких він відчуває відчуження.
 — Емоційний інсайт, який розуміється як здатність відчути і адекватно усвідомити значення власного несвідомого і його символічних проявів. На відміну від інтелектуального інсайту, емоційний — є скоріше свідченням волі від відчуження і знаходження суб'єкта у вільному контакті з власним несвідомим.

Інсайт є досить важливою здатністю особистості, необхідної не тільки для практики, але і для теорії психоаналізу. Нерідко навіть сама по собі мета психоаналітичного лікування визначається як «отримання необхідного инсайта», хоча сам Фрейд не використав в точності такого формулювання, воліючи іншу: що метою психоаналітичного лікування є перетворити несвідоме в свідоме.[4] : 56 Втім, обидва визначення рівною мірою виходять з тієї передумови, що свідомість має яскраво вираженою інтегративної функцією щодо всієї структури особистості і здатне виступити як компенсуючого та об'єднуючого чинника.

Досить цікавий і навіть, почасти, курйозний приклад тлумачення поняття інсайту дав в 1909 році Карл Юнг стосовно до самого себе. Протягом попередніх двох років, з усе зростаючою напругою його турбувала проблема власної подружньої невірності, коли молодий психоаналітик ніяк не міг поєднати власну строгу протестантську мораль і гостре бажання мати кілька сексуальних партнерів. І нарешті, мов спалах натхнення, до нього прийшло довгоочікуване звільнення від проблеми, яка мучила його. Про цей момент можна прочитати в щоденнику його молодої російської пацієнтки, з якою Юнг мав тривалий інтимний зв'язок:[5]

"Він хотів показати мені, що ми один для одного зовсім чужі люди, і що знову шукати зустрічі з ним буде для мене принизливо. Однак я вирішила знову піти в наступну п'ятницю, але триматися суто професіонально. Диявол шепотів мені інше, але я більше не слухала його. Я сиділа там в глибокій депресії. Тут з'явився він, сяючи від задоволення, і почав дуже емоційно розповідати мені про Гроссе, про Інса, якого він недавно досяг (тобто, про полігамії); він більше не бажає пригнічувати своє почуття до мене, він визнає, що я для нього перша і найдорожча жінка, за винятком, звичайно, дружини, і т. д. і т. д., і що він хоче все розповісти про себе ".[6]

Із щоденника Сабіни Шпільрейн[ru], 1909 рік "'.

Згодом сліди саме цього інсайту буде неважко виявити як в історії життя Юнга і його заплутаних стосунків з Фрейдом, так і в численних спробах Карла Юнга з'єднати «чистий» психоаналіз з Діонісійскімі ритуалами в дусі пізнього ніцшеанства.


В психіатрії[ред.ред. код]

Термін інсайт в лікарській практиці психіатрів означає здатність пацієнта виразно розуміти, що існуючи у нього порушення власного інтелекта і почуттів не тільки суб'єктивні, але й об'єктивні, тобто, свідчать про факт хвороби.

Інсайт є одним з діагностичних ознак, що свідчать про збереження особистості. Так, втрата інсайту характерна для психозу, а його наявність свідчить скоріше про невроз.[4] : 55

Література[ред.ред. код]

  • «Філософський словник» / За ред. В. І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986.
    • Weisberg RW, Alba JW An examination of the alleged role of «fixation» in the solution of several «insight» problems // Journal of Experimental Psychology: General. 1981. Vol. 110. P. 169–192.
    • Завдання, евристики, інсайт і інші незрозумілі речі // Логос. 2014. № 1. С. 97-108.
    • Sloan, Sam Loyd; with an introduction by Sam (2007). Cyclopedia of puzzles. Bronx, N.Y.: Ishi Press International. ISBN 0-923891-78-1. 
    • а б в Чарльз Райкрофт {{{Заголовок}}}. — СПб.: Східно-Європейський Інститут психоаналізу, 1995. — 250 с.
    • Олександр Еткінд[ru] Ерос неможливого, історія психоаналізу в Росії. — СПб.: Медуза, 1993. — С. 180. — 20 000 прим. — ISBN 5-87775-001-1.
    • A.Carotenuto. A Secret Symmetry. Sabina Spielrein[ru] between Freud and Jung. London: Routledge, 1980, p.107-108