Інститут проблем міцності імені Г. С. Писаренка Національної академії наук України

Інститут проблем міцності імені Г. С. Писаренка НАН України (ІПМ)
Основні дані
Засновано	1966 р.
Приналежність	НАН України
Контакт
Ключові особи	академік Національної академії наук України Трощенко Валерій Трохимович
Адреса	01014, Україна, Київ, вул. Тімірязевська, 2
Веб-сторінка	http://www.ipp.kiev.ua/

Історія створення Інституту

До початку 1950-х років у системі Академії наук УРСР набули значного розвитку дослідження в області порошкової металургії, що були зосереджені в лабораторії порошкової металургії і спеціальних сплавів Інституту чорної металургії АН УРСР, що знаходився в той час у Києві. В ці роки почалося виготовлення методами порошкової металургії конструктивних елементів машин, призначених для роботи в умовах високих температур. Виникла нагальна потреба всебічного вивчення характеристик міцності як власне матеріалу, так і деталей, що виготовляються з нього, а також зіставлення характеристик конструктивної міцності з характеристиками матеріалів, виготовлених методами лиття або кування. У зв'язку з цим з ініціативи І.М.Францевича (пізніше - академіка АН УРСР, директора Інституту металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР) для дослідження статичної і динамічної міцності матеріалів і елементів конструкцій, виготовлених методами порошкової металургії, було залучено Г.С.Писаренка, що працював у той час старшим науковим співробітником відділу динамічної міцності Інституту будівельної механіки АН УРСР. Для допомоги Г.С.Писаренку були виділені один інженер і один лаборант. Групі міцності були надані дві чотирьох-стійкові установки для випробування металевих зразків на тривалу міцність при температурах 850...1100 К. Це поклало початок розвитку досліджень міцності матеріалів і конструкцій у лабораторії металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР, що виділилася пізніше з Інституту чорної металургії АН УРСР. На базі цієї лабораторії був створений Інститут металокераміки і спеціальних сплавів, який у 1964 р. був перейменований в Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР. Незважаючи на обмежені можливості, дослідження з проблем міцності в лабораторії металокераміки і спеціальних сплавів швидко розвивалися. Результати досліджень відрізнялися оригінальністю і знаходили усе більше застосування в промисловості. Динамічному розвиткові досліджень в області високотемпературної міцності й коливань сприяло залучення талановитої молоді - випускників Київського політехнічного інституту, що складають у наш час^[Коли?] основне ядро висококваліфікованих наукових кадрів Інституту проблем міцності ім. Г.С.Писаренка Національної академії наук України. Значне поповнення відділу, а потім сектора міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР висококваліфікованими науковими кадрами здійснювалося шляхом підготовки кандидатів наук через аспірантуру і пошукувачів як у відділі міцності, так і на кафедрі опору матеріалів Київського політехнічного інституту, керованої з 1952 р. Г.С.Писаренком. Таким чином, до моменту створення Інституту проблем міцності АН УРСР було підготовано 25 кандидатів і 2 доктори наук, усього в секторі міцності наприкінці 1966 р. працювало 185 чоловік, 19 чоловік навчалося в аспірантурі. Майже всі дисертаційні роботи (включаючи роботи аспірантів кафедри опору матеріалів Київського політехнічного інституту) були виконані в секторі міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР, а створені при цьому експериментальні установки (як правило, оригінальні) склали основну експериментальну базу майбутнього Інституту проблем міцності АН УРСР. Наукова діяльність відділу, а потім сектора міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР у період, що передував створенню на його базі спеціалізованого Інституту проблем міцності АН УРСР, була зосереджена на розвитку наступних основних напрямків:

• міцність керамічних матеріалів при різних видах навантаження в умовах впливу високих (до 3300 К) температур;
• міцність і твердість тугоплавких матеріалів у вакуумі при температурах до 2300 К;
• циклічна міцність і демпфіруючі властивості матеріалів, що використовуються у турбобудуванні;
• міцність теплозахисних матеріалів, що використовуються у космічній техніці.

Вибір такої тематики в той час був обумовлений необхідністю рішення конкретних питань міцності, що виникають при створенні таких об'єктів сучасної техніки, як атомні енергетичні установки, нові типи літальних апаратів, парові й газові турбіни, спецтехніка і т.ін. При створенні цієї техніки матеріали, що були використані в ній, піддавалися впливам високих і низьких температур, радіаційних полів, вакууму, корозії, нестаціонарних, у тому числі циклічних і тривалих статичних, теплових і силових навантажень і т.п. При цьому використовувалися нові класи матеріалів, характеристики фізико-механічних властивостей яких і критерії руйнування, що враховують реальні умови їхньої експлуатації у цій техніці, не були вивчені і розроблені. Усе це вимагало істотного розвитку досліджень із цього наукового напрямку. Науковий колектив, що сформувався в секторі міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР, відомий до 1960-х років своїми роботами в області високотемпературної міцності, міг забезпечити рішення зазначених актуальних проблем, однак можливості його в рамках сектора не могли бути цілком реалізовані. З ініціативи керівника сектора міцності Інституту проблем матеріалознавства Г.С.Писаренка, підтриманої президентом АН СРСР академіком М.В.Келдишем і президентом АН УРСР академіком Б.Є.Патоном, Рада Міністрів УРСР у липні 1966 р. прийняла постанову про створення на базі сектора міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР у системі Академії наук УРСР Інституту проблем міцності. Відповідно до постанови Президії Академії наук УРСР від 14 вересня 1966 р. сектор міцності був виведений зі складу Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР і на його базі був створений Інститут проблем міцності АН УРСР. Очолив Інститут академік АН УРСР Г.С.Писаренко. Заступником директора Інституту по науковій праці був призначений В.Т. Трощенко, ученим секретарем Інституту - Р.І. Куріат. Спочатку Інститут був введений до складу Відділення математики, механіки й кібернетики, з 1983 р. він входить до складу Відділення механіки НАН України. Перед Інститутом проблем міцності АН УРСР була поставлена задача проведення теоретичних і експериментальних досліджень, спрямованих на встановлення критеріїв міцності і несучої здатності матеріалів і елементів конструкцій, а також на підвищення їх міцності щодо новітніх галузей техніки з урахуванням конструктивно-технологічних факторів, виду напруженого стану і реальних режимів силового й теплового навантаження в широкому діапазоні температур. В момент створення Інституту в ньому функціонували такі наукові відділи:

• міцності при високих температурах (зав. відділом Руденко В.М.);
• міцності при низьких температурах (зав. відділом Новиков М.В.);
• повзучості і тривалої міцності (з 4.01.1968 р.- зав. відділом Ковпак В.І.);
• фізичних основ міцності (з 16.10.1968 р. - зав. відділом Красовський А.Я.);
• несучої здатності конструкцій (зав. відділом Козлов І.А.);
• міцності матеріалів і конструкцій при імпульсних і вібраційних

навантаженнях (зав. відділом Писаренко Г.С.);

• міцності конструкцій у теплових полях і газових потоках (зав. відділом Третьяченко Г.М.);
• міцності неметалічних і металокерамічних матеріалів (зав. відділом Ісаханов Г.В.);
• втоми і термовтоми матеріалів (зав. відділом В.Т. Трощенко);
• звукових і ультразвукових методів дослідження міцності (зав. відділом Кузьменко В.О.);

У 1971 - 2004 рр. структура наукових відділів зазнала ряд змін, обумовлених необхідністю розвитку пріоритетних наукових напрямків діяльності Інституту. Ряд наукових відділів був розформований, створені нові відділи, уточнена тематика наукових досліджень створених раніше відділів. З 1988 р. Інститут очолює академік НАН України В.Т. Трощенко. Засновник Інституту академік НАН України Писаренко Г.С. протягом 1988-2001 років був Почесним директором Інституту. Відзначаючи велику роль у створенні й розвитку Інституту видатного вченого в області міцності, засновника і багаторічного першого директора Інституту академіка НАН України Г.С.Писаренка, а також з огляду на його особистий внесок у прогрес вітчизняної науки, Президія НАН України своєю постановою № 248 від 23.10.2002 р. присвоїла Інститутові проблем міцності ім'я Г.С.Писаренка. Заступниками директора Інституту з наукової роботи були В.Т. Трощенко (1966-1988), Новиков М.В. (1968-1972), В.В.Матвєєв (1977-1988), а в період з 1988 р. по 1999 р. - В.О.Стрижало і В.О.Борисенко; з 1999 р. по теперішній час заступниками директори Інституту з наукової роботи є П.П.Лепіхін і В.В.Харченко. Ученим секретарем Інституту з моменту його створення по теперішній час є Р.І.Куріат.

Інститут сьогодні

Iнститут проблем мiцностi iменi Г.С.Писаренка Нацiональної академiї наук України (повне найменування), IПМiц. iменi Г.С.Писаренка НАН України (скорочене найменування), далi - Iнститут, є ланкою науково-дослiдної дiяльностi i органiзацiйної структури Нацiональної академiї наук України. Iнститут, створений згiдно з постановою Президiї Академiї наук УРСР вiд 14 вересня 1966 року №211 на базi сектора мiцностi iнституту проблем матерiалознавства АН УРСР, функцiонує як наукова установа з 1 жовтня 1966 року. До 1991р. iменувався як iнститут проблем мiцностi Академiї наук УРСР, з 1991р. по 1994р. - Iнститут проблем мiцностi Академiї наук України, з 1994р. по 2002р. - Iнститут проблем мiцностi Нацiональної академiї наук України; постановою Президiї НАН України вiд 23.10.2002р. № 248 Iнституту присвоєно iм'я видатного ученого-механiка, засновника i довголiтнього першого директора Iнституту академiка НАН України Г.С. Писаренка. Iнститут перебуває у складi Нацiональної академiї наук України i входить до складу Вiддiлення механiки НАН України та пiдпорядковується йому. Iнститут є державною бюджетною неприбутковою науковою установою з правами юридичної особи. У своїй дiяльностi вiн керується чинним законодавством України, Статутом та нормативними актами Нацiональної академiї наук України, Статутом iнституту. Iнститут укладає у встановленому порядку угоди i договори про наукове та науково-технiчне спiвробiтництво з органiзацiями, в тому числi зарубiжними й мiжнародними, здiйснює зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. В Iнститутi функцiонує 10 наукових i один науково-технiчний вiддiл. У пiдроздiлах Iнституту в наш час^[Коли?] працює 375 спiвробiтникiв, у тому числi власне в iнститутi 290 i 85 в СКТБ. Наукових спiвробiтникiв - 148, у тому числi 3 академiки НАН України (В.Т.Трощенко, А.О.Лебедєв, В.В.Матвєєв), 2 чл.-кор. НАН України (А.Я.Красовський, В.О.Стрижало), 38 докторiв, 59 кандидатiв наук. В аспiрантурi iнституту навчається 15 аспiрантiв. Iнститут проводить дослiдження за такими науковими напрямками, що затвердженi постановою Президiї Нацiональної академiї наук України № 243 в_д 26.09.2007р.:

• граничний стан i критерiї мiцностi матерiалiв i конструкцiй;
• розрахунковi й експериментальнi методи дослiдження напружено-деформованого стану;
• механiка руйнування й живучiсть конструкцiй;
• коливання неконсервативних механiчних систем.

Розвиток цих наукових напрямкiв мiстить у собi дослiдження граничного стану i критерiїв мiцностi елементiв конструкцiй енергетичного i транспортного машинобудування, авiацiйної i ракетно-космiчної технiки, теплової i атомної енергетики, що працюють в екстремальних умовах; цiлiсностi i живучостi матерiалiв i конструкцiй iз трiщиноподiбними дефектами при статичному i циклiчному термомеханiчному навантаженнi; вiбрацiйної надiйностi механiчних систем; розробку методiв розрахунку i дослiдження напружено-деформованого стану елементiв конструкцiй з урахуванням впливу технологiчних, експлуатацiйних i iнших факторiв, що супроводжують їх експлуатацiю; дослiдження методами неруйнiвного контролю технiчного стану експлуатованих конструкцiй i розробку розрахункових та iнструментальних методiв визначення їх залишкового ресурсу на стадiях розвитку розсiяного i локалiзованого пошкодження. Практична спрямованiсть дослiджень Iнституту в останнi роки трохи змiнилася. Якщо ранiше результати дослiджень Iнституту були зосередженi на науково-технiчному супроводi створюваних нових конструкцiй в ракетнiй i космiчнiй технiцi, авiадвигунобудуваннi, то в наш час^[Коли?] результати дослiджень зосередженi, в основному, на оцiнцi залишкового ресурсу й обiрунтуваннi можливостей подальшої безпечної експлуатацiї устаткування атомної i теплової енергетики, магiстральних нафто-, газо- й продуктопроводiв, нафтопереробних i хiмiчних заводiв, залiзничного транспорту i т.п. Ряд робiт, що виконанi спiвробiтниками Iнституту, були удостоєнi премiй:

• 1968 р.: Премiя iм. М.М. Крилова АН УРСР - Г.С.Писаренко - за цикл робiт у галузi нелiнiйної механiки;
• 1969 р.: Державна премiя УРСР у галузi науки i технiки - Г.С.Писаренко, В.Т.Трощенко, Г.М.Третьяченко, В.М.Руденко - за цикл робiт "Прочность материалов при высоких температурах”;
• 1973 р.: Державна премiя УРСР у галузi науки i технiки - М.В.Новiков, О.Г.Войницький, А.Ф.Бiлоiван - за розробку нових матерiалiв, що використовуються у ракетно-космiчнiй технiцi;
• 1974 р.: Державна премiя УРСР у галузi науки i технiки - В.М.Киселєвський, В.К.Лукашев, Д.В.Полєвой, Ю.Д.Скрипник - за розробку i впровадження спецiального комплексу випробувального обладнання й дослiдження деформування i руйнування конструкцiйних матерiалiв у радiоактивних полях високої iнтенсивностi;
• 1980 р.: Державна премiя УРСР у галузi науки i технiки - Г.С.Писаренко, О.Л.Квiтка, Е.С.Уманський - за пiдручник "Сопротивление материалов";
• 1982 р.: Державна премiя УРСР у галузi науки i технiки - Г.С.Писаренко, В.Т.Трощенко, Г.М.Третьяченко, В.В.Матвєєв, А.О.Лебедєв, А.Я.Красовський, Е.С.Уманський, О.Л.Квiтка, i.А.Козлов - за двотомну монографiю "Прочность материалов и элементов конструкций в экстремальных условиях";
• 1985 р.: Премiя iм. О.М.Динника АН УРСР - В.В.Матвєєв, Ш.У.Галiєв - за цикл робiт з нелiнiйних коливань механiчних систем i динамiку взаємодiї деформiвних тiл iз рiдиною;
• 1987 р.: Премiя Академiї наук СРСР i Чехословацької Академiї наук - В.Т.Трощенко, В.В.Покровський, Л.А.Хамаза - за цикл робiт "Циклические деформации и усталость металлов";
• 1988 р.: Премiя iм. О.М.Динника АН УРСР - В.О.Стрижало - за цикл робiт iз циклiчної повзучостi;
• 1990 р.: Державна премiя УРСР у галузi науки i технiки - В.О.Стрижало, В.i.Скрипченко - за цикл робiт "Определяющие уравнения и критерии предельного состояния материалов при циклических термомеханических нагружениях";
• 1990 р.: Премiя iм. М.К.Янгеля АН УРСР - В.О.Борисенко, В.К.Харченко - за роботи в галузi ракетно-космiчної технiки;
• 1993 р.: Державна премiя УРСР у галузi науки i технiки - В.О.Борисенко, Л.В.Кравчук, В.С.Дзюба, Б.О.Грязнов, Е.О.Ескiн, В.К.Харченко, Г.М.Третьяченко - за цикл робiт в галузi ракетно-космiчної технiки;
• 1993 р.: Премiя iм. О.М.Динника АН УРСР - Г.В.Степанов - за цикл робiт iз дослiдження мiцностi матерiалiв при iмпульсному навантаженнi;
• 1996 р.: Премiя iм. О.М.Динника НАН України - Г.М.Третьяченко, Б.С.Карпiнос, В.Г.Барило - за цикл робiт "Термiческая усталость материалов при неравновесных термодинамических состояниях";
• 1997 р.: Державна премiя України в галузi науки i технiки - В.Т.Трощенко, А.О.Лебедєв, А.Я.Красовський, В.О.Стрижало, В.В.Покровський, Ф.Ф.Гiгiняк, В.П.Ламашевський, Б.I.Ковальчук - за цикл робiт зi створення нових методiв оцiнки мiцностi i довговiчностi елементiв конструкцiй сучасної технiки i розробцi на їх основi нормативних документiв;
• 2000 р.: Премiя iм. М.К.Янгеля НАН України - Л.В.Кравчук, Р.I.Курiат - за цикл робiт "Методы и результаты исследования несущей способности теплозащитных и жаропрочных покрытий элементов конструкций аэрокосмической техники в условиях интенсивных тепловых потоков";
• 2001 р.: Державна премiя України в галузi науки i технiки - Б.А.Ляшенко - за розробку теоретичних основ i впровадження нових високопродуктивних технологiй, що пiдвищують ресурс i надiйнiсть роботи деталей i вузлiв двигунiв;
• 2003 р.: Премiя iм. С.П.Тимошенко НАН України - А.О.Лебедєв, М.Г.Чаусов - за цикл робiт "Процессы деформирования материалов и предельные состояния элементов конструкций в условиях сложного нагружения ";
• 2003 р.: Премiя Президента України для молодих учених - Є.О.Задворний, О.В.Кононученко, С.А.Радченко - за цикл робiт "Методы и результаты исследования прочности и долговечности элементов конструкций с трещинами ".
• 2007 р.: Премiя Нацiиональної академiї наук України iм. Г.С. Писаренка - В.Т.Трощенко, В.В.Матвєєв - за цикл робiт "Усталость материалов и некоторые подходы к ее диагностике" 2008 р.: Премiя Нацiиональної академiї наук України iм. С.П. Тимошенка - А.Я. Красовський, i.В.Ориняк - за цiкл робiт "Прочность и надежность трубопроводных систем"

За час функцiонування iнституту спiвробiтниками було пiдготовлено й опублiковано 111 монографiй, 13 довiдникiв i довiдкових посiбникiв, 27 збiрникiв наукових праць, 22 науково-популярних видань, близько 200 препринтiв, бiльш нiж 8000 статей i тез, отримано 700 авторських свiдоцтв на винаходи i патентiв; захищено 67 докторських i 330 кандидатських дисертацiй. При iнститутi функцiонує Спецiалiзована вчена рада по захисту докторських i кандидатських дисертацiй за двома спецiальностями:

• механiка деформiвного твердого тiла
• динамiка i мiцнiсть машин.

Починаючи з 1969 р. Iнститут видає Мiжнародний науково-технiчний журнал "Проблемы прочности", що з першого номера перевидається англiйською мовою в США видавництвом Springer Science Springer Science + Busines Media, Inc. за назвою "Strength of Materials". З 1996 року перiодичнiсть журналу складає 6 номерiв на рiк обсягом 11 обл.-вид. аркушiв кожний. З 1982 р. Iнститут видає Мiжнародний науково-технiчний сбiрник "Надiйнiсть i довговiчнiсть машин i споруд" перiодичнiстю 2 номера на рiк. Iнститут регулярно проводить науково-технiчнi наради i конференцiї з рiзних аспектiв мiцностi матерiалiв i елементiв конструкцiй:

• iз питань розсiювання енергiї при коливаннях механiчних систем (16 конференцiй);
• iз рiзних питань статичної, циклiчної i динамiчної мiцностi матерiалiв i конструктивних елементiв при високих i низьких температурах (12 нарад i конференцiй);
• iз методiв оцiнки мiцностi елементiв турбомашин (7 нарад);
• iз питань мiцностi матерiалiв i елементiв конструкцiй при звукових i ультразвукових частотах навантаження (6 конференцiй);
• iз питань мiцностi матерiалiв i елементiв конструкцiй при складному напруженому станi, з методiв дослiдження мiцностi матерiалiв i несучої здатностi конструктивних елементiв (9 нарад i конференцiй);
• iз мiцностi матерiалiв i елементiв конструкцiй при iмпульсному навантаженнi, з питань механiки руйнування i критерiям мiцностi (16 нарад i конференцiй),

У 1981, 1984, 1991, 1993, 1998, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 та 2009 роках iнcтитyт проводив ряд мiжнародних форумiв, серед яких:

• з втоми матерiалiв (1981, 1991);
• iз мiцностi матерiалiв i елементiв конструкцiй при звукових i ультразвукових частотах навантаження (1984);
• iз руйнування матерiалiв (1993);
• iз динамiки роторних систем (1998);
• оцiнки й обгрунтування продовження ресурсу елементiв конструкцiй (2000, 2005);
• iз мiцностi й руйнування матерiалiв та елементiв конструкцiй при iмпульсному навантаженнi (2001);
• iз проблем динамiки й мiцностi в газотурбобудуваннi (2001, 2004, 2007);
• iз наукових основ пiдвищення довговiчностi i ресурсу корпусiв атомних реакторiв (нарада робочої групи експертiв країн НАТО i фахiвцiв країн СНД); по трибофатицi (2002);
• конструкцiйної мiцностi матерiалiв i ресурсу обладнання АЕС (2003, 2006, 2009).

Усього за час функцiонування iнституту, починаючи з 1966 р., проведено бiльше 80 наукових форумiв. Iнститут постiйно розробляє новi методи експериментальних дослiджень i створює випробувальнi установки i стенди для їх реалiзацiї при дослiдженнi процесiв ушкодження i руйнування металевих i неметалевих конструкцiйних матерiалiв, що використовуються у газотурбобудуваннi, атомнiй енергетицi, авiа- i суднобудуваннi, космонавтицi, при будiвництвi магiстральних нафто- i газопроводiв, автомобiлебудуваннi, сiльськогосподарському машинобудуваннi, будiвництвi. Разом iз СКТБ iнститутом створено бiльш нiж 150 оригiнальних випробувальних установок (окремi типи - невеликими серiями) для дослiдження мiцностi матерiалiв i несучої здатностi елементiв конструкцiй. Iнститут є засновником ряду органiзацiй, науково-технiчних центрiв, спiльних пiдприємств, лабораторiй, що спецiалiзуються на проведеннi рiзних прикладних дослiджень iз тематики Iнституту.

Наукові відділи

Механіки конструкційних матеріалів

Завідувач відділом Лепіхін Петро Павлович, доктор фізико-математичних наук, професор. Розробка фізично і експериментально обгрунтованих моделей статичного та динамічного деформування матеріалів і критеріїв міцності, розрахункове і експериментальне дослідження напружено-деформованого стану та несучої здатності елементів конструкцій з урахуванням впливу середовища, температурно-силового режиму навантаження і удосконалення на основі отриманих результатів методів розрахунку на міцність машин і споруд.

Міцності матеріалів і елементів конструкцій при кріогенних температурах

Завідувач відділом Стрижало Володимир Олександрович, член-кор. НАНУ доктор технічних наук, професор. Конструкційна міцність та руйнування металів при кріогенних температурах. Критерії несучої здатності кріогенних посудин тиску. Механізми деформування та критерії граничного стану конструкційних сплавів в умовах глибокого охолодження та при електромагнітній дії. Методи неруйнівного контролю (метод АЕ). Розробка моделей деформування і методів оцінки граничного стану шаруватих композитних матеріалів за низьких та кріогенних температур.

Повзучості і тривалої міцності

Завідувач відділом Кривенюк Володимир Володимирович, доктор технічних наук. Дослідження, розробка методів прогнозування повзучості та тривалої міцності металів різних класів. Створення методик та дослідження кінетики деформування і руйнування матеріалів при різноманітних режимах силового, термічного, корозійного і радіаційного впливу з метою розробки аналітичних моделей для прогнозування працездатності відповідальних конструкційних елементів.

Фізичних основ міцності і руйнування

Завідувач відділом Ориняк Ігор Володимирович, доктор технічних наук, професор. Дослідження фізичними методами і методами механіки руйнування механізмів і закономірностей пошкодження і руйнування конструкційних матеріалів та елементів конструкцій. Аналіз міцності і довговічності конструкційних елементів з дефектами.

Міцності елементів конструкцій з функціональними покриттями

Завідувач відділом Кравчук Леонід Васильович, доктор технічних наук, професор. Дослідження кінетики й механізмів ушкодження металевих і неметалевих матеріалів, у тому числі з покриттями, при термомеханічному навантаженні; розробка експериментальних і аналітичних методів оцінки несучої здатності, встановлення критеріїв граничного стану й прогнозування довговічності елементів конструкцій при термомеханічному навантаженні в агресивних середовищах.

Коливань і вібраційної надійності

Завідувач відділом Зіньковський Анатолiй Павлович, доктор технiчних наук, професор. Дослідження закономірностей коливань конструктивних елементів та вузлів роторних систем з урахуванням їх конструктивних особливостей та дії зовнішніх факторів, в тому числі потоку, і розробка методик визначення нестаціонарних аеродинамічних характеристик, стійкості систем до флатеру та аналізу їх резонансних коливань. Теоретичні та експериментальні дослідження нелінійних коливань дисипативних механічних систем та міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах циклічного навантаження та розробка методів підвищення вібраційної надійності і довговічності високонапружених елементів конструкцій і машин.

Високочастотних методів дослідження міцності і дефектності матеріалів

Завідувач відділом Писаренко Георгій Георгійович, доктор технічних наук. Дослідження втоми, пошкоджуваності й дефектності металевих і неметалевих конструкційних матеріалів при високих частотах навантаження; дослідження закономірностей зміцнення й руйнування конструкційних матеріалів.

Чисельних і експериментальних методів дослідження конструкційної міцності

Завідувач відділом Харченко Валерій Володимирович, доктор технічних наук. Розробка методик і програмного забезпечення розрахунків напружено-деформівного стану, міцності й довговічності відповідальних об'єктів сучасної техніки з урахуванням дефектів (тріщин). Розробка методик і устаткування для експериментального вивчення деформування і руйнування матеріалів і елементів конструкцій при різних видах статичного й динамічного термосилового навантаження. Розробка критеріїв граничного стану й дослідження міцності, пластичності (деформівності), тріщиностійкості металевих і композиційних матеріалів у широкому діапазоні температур (290... 3300 К) і швидкостей деформування.

Втоми і термовтоми матеріалів

Завідувач відділом Трощенко Валерій Трохимович, академік НАН України, доктор технічних наук, професор. Дослідження втоми і термовтоми матеріалів і елементів конструкцій в широкому діапазоні температур (4-1000 К), вивчення природи втомного руйнування в залежності від напруженого стану, температурних умов, режиму циклічного навантаження і т.ін.; розробка прискорених методів випробувань на втому і рекомендації з підвищення міцності і надійності елементів конструкцій при різноманітних умовах роботи. Дослідження умов переходу від втомного до крихкого руйнування. Дослідження опору втомі зразків і конструкційних елементів в умовах програмного навантаження при кімнатній і високих температурах; дослідження опору втомі зразків і робочих лопаток ГТД в умовах комплексного термомеханічного навантаження; розробка методів розрахунку напружено-деформованого стану і його кінетики у зразках і турбінних лопатках в пружно-пластичній постановці при комплексному термомеханічному циклічному навантаженні.

Міцності і руйнування при ударному й імпульсному навантаженні

Завідувач відділом Степанов Геннадій Володимирович, доктор технічних наук, професор. Дослідження закономірностей непружного нестаціонарного деформування і руйнування, встановлення критеріїв граничного стану матеріалів, елементів конструкцій при дії ударного, вибухового та інших видів імпульсного навантаження.

Науково-технічний відділ

Міцності конструкцій з крихких матеріалів.

Завідувач відділом Родічев Юрій Михайлович, кандидат технічних наук. Дослідження закономірностей міцності й надійності конструкцій з крихких матеріалів, обґрунтування оптимальних конструкцій і технологій їх виробництва і нових сфер впровадження замість металу, пластмас, деревини й інших дефіцитних конструкційних матеріалів.

Посилання

• Інститут проблем міцності ім. Г.С.Писаренка Національної академії наук України