Інтегральне перетворення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інтегральним перетворенням називають будь-яке перетворення T такої форми:

 Tf(u) = \int \limits_{t_1}^{t_2} K(t, u)\, f(t)\, dt

Входом цього перетворення є функція f, виходом - функція Tf. Інтегральне перетворення є одним з видів математичного оператора.

Існує багато корисних інтегральних перетворень, кожне з яких задається функцією двох змінних K, яку називають ядром перетворення.

Деякі ядра мають пов'язані з ними обернені ядра K^{-1}( u,t ) які (грубо кажучи) задають зворотне перетворення:

 f(t) = \int \limits_{u_1}^{u_2} K^{-1}( u,t )\, (Tf(u))\, du

Симетричним ядром називають ядро що не змінюється коли змінні міняються місцями.

Використання[ред.ред. код]

Відійшовши від математичних записів, ми легко можемо зрозуміти навіщо потрібні інтегральні перетворення. Існує багато класів проблем, що складно розв'язуються алгебраїчно, чи занадто громізкі в своїх оригінальних заданнях. Інтегральне перетворення відображає рівняння з його оригінального "домену" (наприклад функції де час є незалежною змінною знаходяться в "часовому домені") в інший домен. Потім отриманий розв'язок повертають назад в оригінальний домен за допомогою оберненого інтегрального перетворення.

Інтегральні перетворення працюють бо вони базуються на концепції спектральної факторизації над ортонормальним базисом. Це означає, що багато важливих, складних функцій можуть бути представлені як суми набагато простіших функцій.

Таблиця перетворень[ред.ред. код]

Таблиця інтегральних перетворень
Назва Позначення K t1 t2 K^{-1} u1 u2
Перетворення Фур'є \mathcal{F} \frac{e^{-iut}}{\sqrt{2 \pi}} -\infty\, \infty\, \frac{e^{+iut}}{\sqrt{2 \pi}} -\infty\, \infty\,
Перетворення Лапласа \mathcal{L} e^{-ut}\, 0\, \infty\, \frac{e^{+ut}}{2\pi i} c\!-\!i\infty c\!+\!i\infty
Дельта-функція Дірака \delta (u-t)\, t_1<u\, t_2>u\, \delta (t-u)\, u_1\!<\!t u_2\!>\!t

Посилання[ред.ред. код]