Інтенсивність відмов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Залежність інтенсивності відмов від часу експлуатації: I — період припрацювання; II — період нормальнох експлуатації; III — період старіння

Інтенси́вність відмо́в (рос. интенсивность отказов; англ. instantaneous failure rate; failure rate; fault rate; нім. Ausfallrate f) — умовна густина імовірності виникнення відмови об'єкта, яка визначається за умови, що до цього моменту відмова не виникла[1]. Інтенсивність відмов є показником безвідмовності неремонтованих і невідновлюваних об'єктів.

Середня інтенсивність відмов — середнє значення інтенсивності відмов у заданому інтервалі часу[1].

Інтенсивність відмов може бути обчислена як відношення числа об'єктів (апаратури, виробів, деталей, механізмів, пристроїв, вузлів тощо), що відмовили за одиницю часу до середнього числа об'єктів, що справно працювали у даному проміжку часу за умови, що об'єкти, які відмовили не відновлюються і не замінюються справними. Іншими словами, інтенсивність відмов чисельно дорівнює числу відмов за одиницю часу, віднесеному до середнього числа вузлів, що безвідмовно працювали до цього часу.

 \lambda (t) = \frac {n(t)} {N_{cp} \Delta t} = \frac{n(t)}{ \left [N-n(t) \right ] \Delta t} = \frac {f(t)} {P(t)}

де N — загальне число виробів, що розглядаються;

f(t) — частота відмов вузлів (деталей);
P(t) — імовірність безвідмовної роботи;
n(t) — число число зразків, що відмовили в інтервалі часу від t - (\Delta t/2) до t + (\Delta t/2);
 \Delta t  — інтервал часу;
 {N_{cp}} — середнє число зразків, що справно працювали в інтервалі  \Delta t :
 {N_{cp}} =  \frac {N_i + N_{i+1}} {2}

де N_i — число зразків, що справно працювали на початку інтервалу  \Delta t ;

N_{i+1} — число зразків, що справно працювали в кінці інтервалу  \Delta t .

Наприклад, середні значення інтенсивностей відмов складають:

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення

Джерела[ред.ред. код]