Інтервенція
Інтерве́нція (лат. interventio — втручання) — у міжнародному праві насильницьке втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її територіальної цілісності або політичної незалежності. У наш час такі цілі означають несумісність з цілями і принципами Статуту ООН.
Розрізняють збройну, економічну, дипломатичну інтервенцію. Найнебезпечнішою формою для миру і незалежності країни, що стала об'єктом посягання, є збройна інтервенція, тобто збройне втручання, яке розглядається як агресія. Держава, що піддалося інтервенції, має право боротися проти неї всіма доступними йому засобами, а також вимагати покладання відповідальності на державу, котра здійснює інтервенцію.
Також розрізняють інтервенції
- індивідуальну та колективну — залежно від кількості держав-інтервентів,
- відкриту, при якій відбувається вторгнення збройних сил на територію іноземної держави, і приховану (замасковану). Прихована інтервенція може виявлятися у різних формах: фінансування антиурядових груп, організація громадянської війни всередині країни, засилання збройних банд або найманців тощо, прийняття різноманітних заходів, спрямованих на підрив економіки країни.
Сучасним міжнародним правом інтервенція у всіх її видах і формах заборонена, що знайшло своє відображення в Статуті ООН і в інших міжнародних документах і договорах
[ред.] В економіці
В економіці інтервенція — це економічний вплив одного суб'єкта на справи і дії іншого, проведене за допомогою проникнення в сферу цих дій, вкладення і розміщення в ній власних грошових коштів.
Зокрема, валютна інтервенція — це значний разовий цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок і валютний курс, що здійснюється шляхом продажу або закупівлі банком великих партій іноземної валюти. Валютна інтервенція здійснюється для регулювання курсу іноземних валют в інтересах держави.
