Інтеркаляція (хімія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтеркаляція викликає структурні спотворення. Ліворуч: незмінна спіраль ДНК. Праворуч: спіраль ДНК, до якої інтеркальовані інші молекули в трьох місцях (позначені червоним).

Інтеркаляція в хімії — зворотна вставка молекули або групи в проміжку двома іншими молекулами або групами. Приклади включають інтеркалацію молекул в ДНК і графіт.[1]

Реакція, звичайно оборотна, яка включає ввдення молекулярної частинки гостя в структуру господаря, без значних структурних модифікацій гостя. Більш вузьке значення терміна — введення гостя в двовимірну структуру господаря, однак тепер він також поширений на одно- та тривимірні структури господаря.

Серед кристалічних тіл особливо схильні інтеркалювати в себе інші речовини шаруваті кристали — кристали, в яких зв'язок між атомами в одній площині набагато сильніший, ніж зв'язок між атомами в сусідніх площинах. До таких кристалів належить, зокрема, графіт, в якому атоми карбонових площин зв'язані ковалентними зв'язками за рахунок sp2-гібридизації, а π-електрони різних площин притягуються тільки завдяки ван дер Ваальсовим силам.

Використання[ред. | ред. код]

Інтеркаляція іонів літію в графіт використовується в літій-іонних батареях.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Holleman, A. F.; Wiberg, E. «Inorganic Chemistry» [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] Academic Press: San Diego, 2001. p. 794 ISBN 0-12-352651-5.