Інтерлінгва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інтерлінгва
Interlingua
Поширена в: Фінляндія, Норвегія, Швеція, США, UK та в інших країнах
Писемність: латинська абетка
Класифікація: штучна мова на основі
англійської
іспанської
італійської
французької
португальської
латинської
російської
Офіційний статус
Регулює: Union Mundial pro Interlingua
Коди мови
ISO 639-1 ia
ISO 639-2 ina
ISO 639-3 ina
SIL ina

Інтерлінгва — натуралістична штучна міжнародна мова, оприлюднена у 1951 році Міжнародною асоціацією допоміжної мови (International Auxiliary Language Association — IALA) під керівництвом А. Ґоуда. Попередня 27-річна праця великого колективу європейських та американських лінгвістів закінчилася виданням Інтерлінгва-англійського словника (IED) та Граматики інтерлінгви (IG) Ґоуда і Блера. В лютому 1954 р. було утворено Всесвітній союз розповсюдження інтерлінгви (Union Mundial pro Interlingua — UMI).

Орфографія[ред.ред. код]

Абетка складається з 26 літер:

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

Орфографія традиційна, з відхиленнями від вимови — як регулярними, позиційно зумовленими, так і для окремих слів.

  • c читається як [ц] перед голосними переднього ряду і [к] в інших позиціях;
  • ch звичайно вимовляється як [к], в інтернаціоналізмах французького походження може читатися [ш];
  • g в сполученнях -age, -agi- вимовляється як [дж], в інших позиціях — як [ґ];
  • n пом'якшується перед g та k;
  • s озвончується між голосними;
  • t читається як [ц] в закінченнях -antia, -entia, -tion, -tie;
  • у читається як [й] перед голосним, [і] — в інших позиціях;

Наголос ненормований, але найчастіше припадає на голосний перед останнім приголосним.

Морфологія[ред.ред. код]

Частини мови не мають спеціальних закінчень. Множина іменників утворюється за допомогою кінцевого -(e)s, значення непрямих відмінків виражаються прийменниками.

Прикметники та артиклі (неозначений un, означений le) не узгоджуються з іменниками.

Особові займенники зберігають форми непрямих відмінків, як в романських мовах:

io я me мене nos ми nos нас
tu ти te тебе vos ви vos вас
ille він le його illes вони les їх
illa вона la її illas вони las їх
illo «воно» lo його illos вони los їх

Дієслова в теперішньому часі закінчуються на тематичний голосний. Інфінітив має закінчення -r, форми минулого і майбутнього часу — -va і -ra відповідно), умовного способу — -rea, активних і пасивних дієприкметників — -(e)nte і -te відповідно. Перфект утворюється за допомогою дієслова-модифікатора ha від пасивних дієприкметників.

Похідні прислівники закінчуються на -(a)mente.

Дивіться також[ред.ред. код]

Ресурси тенет[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.