Інтермецо (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інтермецо
Intermezzo
Intermezzo film.jpg
Жанр мелодрама
Режисер Грегорі Ратофф
Продюсер Девід О. Селзнік
Сценарист Джордж О'Ніл
У головних
ролях
Інгрид Бергман
Леслі Говард
Една Бест
Джон Холлідей
Оператор Грегг Толанд
Композитор Макс Стейнер, Хайнц Повост
Кінокомпанія Selznick International Pictures
United Artists
Тривалість  70 хв.
Мова  англійська
Країна  США
Рік  1939
IMDb ID 0031491

Інтермецо (англ. Intermezzo)  — американський фільм-мелодрама 1939 року з Інгрид Бергман і Леслі Говардом у головних ролях.

Це рімейк однойменного шведського фільму 1936 року, в якому головну жіночу роль також виконала Бергман. Цей фільм мав величезний успіх у Європі. Голлівудський продюсер Девід О. Селзнік вирішив заново екранізувати цю історію в США, запросивши на головну роль усе ту ж скандинавську акторку. Їй було запропоновано величезну суму в 2,5 тисячі доларів за тиждень зйомок. Картина стала дебютом Бергман в Голлівуді.

Сюжет[ред.ред. код]

Голгер Брандт, знаменитий скрипаль, через гастролі змушений часто залишати родину, та тужить за любов'ю. Дружина Маргіт зайнята домом і дітьми, тож не може бути з ним поруч і повною мірою розділити його успіху. Їхні відносини перетерплюють кризу, і саме в цей час з'являється найнята для маленької дочки Анн-Марі молода вчителька музики, піаністка Аніта. Вона відразу ж зачарувала Голгера, виконавши фортепіанний концерт у них дома в колі близьких друзів. Але й сама Аніта не залишається байдужою до музиканта, близькому їй за духом. Вони починають таємно зустрічатися в тихих кафі, ресторанчиках, але Аніту не приваблює роль вічної коханки, для зустрічей з якою існують тільки темні кути. Вона говорить про це Гольгеру й хоче виїхати у своє рідне місто. Збентежений таким безкомпромісним поводженням дівчини, музикант знаходить у собі сили порвати з родиною, і встигає застати свою кохану на пероні, перед самим відходом поїзда. Разом вони грають ряд чудових концертів у різних країнах світу. Спочатку ніщо не заважує їхньому щастю в містечку на березі Балтійського моря, але незабаром Голдер починає нудьгувати за домом, особливо за улюбленою донькою. Це ранить Аніту, підриваючи її віру в те, що вона єдина жінка для нього. Попри це, одержавши від академії грант, вона відмовляється від нього. Не бажаючи залишати Гольгера надовго, вона спалює папір перед ним. Але сумніви Аніти усе дедалі сильніше, і вона не в змозі перебороти їх. Давній знайомий Гольгера, при зустрічі зауважує їй, що він давно тужить за родиною — і пропонує їй самої зробити вибір. Аніта ясно розуміє, що у житті свого коханого вона була лише «інтермецо» — так називається невелика музична п'єса, що виконується в проміжку між основними частинами великого музичного твору. Цього разу вона покидає його назавжди. Гольгер, в свою чергу, відправляється відвідати Анн-Марі. Донька, виходячи зі школи й побачивши батька, кидається до нього назустріч, і її збиває машина, яку вона не помітила в пориві радості. Батько приносить дівчинку додому, з нею все гаразд. Провівши з нею час, Гольгер хоче піти з будинку, припускаючи, що для нього тут більше немає місця. Але дружина зупиняє його у відкритих дверей.

У ролях[ред.ред. код]

  • Леслі Говард — Голгер Брандт
  • Інгрид Бергман — Аніта Хоффман
  • Една Бест — Маргіт Брандт
  • Джон Холлідей — Томас Стенборг
  • Сесил Келлавей — Чарльз Молер
  • Анн Е. Тодд — Анн-Марі Брандт
  • Дуглас Скотт — Ерик Брандт
  • Елінор Весселхуфт — Емма

Посилання[ред.ред. код]