Інтер (телеканал)
| Країна | Україна |
|---|---|
| Місто реєстрації | Київ |
| Розповсюдження | ефірне — понад 90% території України, кабельне, супутникове, цифрове DVB-T2. |
| Формат зображення | 4:3, SD 576i |
| Власник(и) | «Український медіа-проект», |
| Заснована | 1996 |
| Інтернет | http://inter.ua |
«І́нтер» — український телевізійний канал.
Зміст |
[ред.] Мовлення
Стандартна роздільна здатність (720x576 4:3), має право мовити у цифровій мережі «DVB-T2», у високій чіткості — HD
[ред.] Параметри супутникового мовлення
- Супутник мовлення — Амос 3 (4 градуси західної довготи)
- Транспондер — 11389
- Символьна швидкість — 27500
- Поляризація — Горизонтальна
- Коефіцієнт виправлення помилок (FEC) — 3/4
- Кодування — BISS
[ред.] Історія
[ред.] Загальна інформація
Вперше вийшов в ефір з 20 жовтня 1996 року. З того часу за рейтингами залишається лідером українського ТБ (за підсумками 2010 р. доля «Інтера» у загальному телеперегляді склала 16,15 % (за традиційною методикою вимірювання «50+»)). У зоні впевненого прийому сигналу «Інтеру» від традиційних аналогових передавачів проживає більше 40 мільйонів чоловік (третій за покриттям український телеканал після УТ-1 та 1+1). «Інтер» позиціонує себе як «сімейний канал, що враховує історично сформовану в Україні мовну ситуацію» (зокрема, головний випуск новин «Інтера» — «Подробиці» виходить українською та російською мовами).
У вересні 2001 року телеканал «Інтер» одержав нову ліцензію на право мовлення на території України строком на 10 років. З 30 грудня 2002 року програми каналу можна дивитися протягом 24 годин на добу.
З 13 січня 2003 року в ефірі з'явилася міжнародна версія телеканалу «Інтер» — «Інтер+». Його мовлення, насамперед, орієнтовано на підтримку зв'язків з історичною батьківщиною етнічних українців за кордоном та отримання ними об'єктивної інформації. 18 червня 2003 року «Інтер+» одержав ліцензію від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення терміном до 2010 року.
У Грудні 2010 року — канал на 1 місяць запускав тестову HD-версію каналу, який мав назву «ІНТЕР HD». Телеканал транслював у новому форматі Свати 4, Котовський та Новорічне звернення Президента України. У 2011 році керівництво каналу заявило, що має намір продовжити HD мовлення у майбутньому.
[ред.] Засновники
Засновниками каналу — а точніше ЗАТ «Українська Незалежна ТБ-Корпорація», що мовить під логотипом «Інтера» — спочатку були Асоціація «Діловий світ» — 51 %, ТОВ «Пегас телебачення» — 20 % і російське ОРТ — 29 %. Фактично ж «Інтер» з часу заснування контролювався Ігорем Плужниковим (82,5 % ТОВ «Пегас телебачення» належала йому особисто, решта — також контрольованим ним компаніям «Пегас енд оверсіз сейлз лімітед» (17,3 %) та «Берстед Україна» (0,2 %). Плужников також контролював Асоціацію «Діловий світ» (до неї входили компанії «Берстед Україна», «РІФ-Сервіс», «Плау Ентерпрайес», страхова компанія «Синдек» та адвокатська фірма «Коннов і Созановський»)). Оперативний менеджмент здійснювали — у 1996–2001 роках Олександр Зінченко, у 2001–2006 рр. — Владислав Ряшин. Службою новин керували — у 1997–2001 рр. Ганна Безлюдна, у 2001–2005 рр. — Олексій Мустафін.
[ред.] Політичний вплив на канал
Зберігаючи лідерські позиції в українському телепросторі, «Інтер» водночас перебував під значним політичним впливом адміністрації президента Леоніда Кучми та СДПУ(О). Це стало однією з причин різкого скорочення рейтингів каналу у 2004 році, за підсумками якого доля «Інтера» досягла лише 23,4 % (порівняно з 27,7 % у 2003 р.) Однак ситуація була значною мірою виправлена після Помаранчевої революції — за перші 7 місяців 2005 року середня доля знову перевищила 26 %.
[ред.] Зміна власників і менеджменту
В червні 2005 року несподівано помер Ігор Плужников. В серпні усі акції «Ділового світу» і половина пакету ТОВ «Пегас телебачення» (загалом 61 % акцій УНТК) перейшли під контроль бізнес-структур, близьких до Валерія Хорошковського, який згодом консолідував їх у ТОВ «Український медіа-проект». Сам Хорошковський у вересні 2005 року став головою Спостережної Ради телеканалу і швидко змінив менеджмент. Головою правління «Інтера» у 2006 році став Сергій Старицький, генеральним продюсером — Леонід Мазор. Службу новин очолив Максим Карижський.
За підсумками 2006 року доля «Інтера» скоротилася до рекордно низьких 20,4 %. З огляду на провал обраної стратегії, Хорошковський знову змінив менеджмент. Головою правління телеканалу у грудні 2006 року став Сергій Созановський, генеральним продюсером — Ганна Безлюдна. Службу новин очолив Антон Нікітін.
Прихід нового керівництва супроводжувався численними скандалами — спочатку із невиплатою заробітної плати співробітникам, потім — із масовими звільненнями і нарешті — із використанням форматів, права на які канали-конкуренти вважали такими, що належать їм. Падіння рейтингів тимчасово вдалося зупинити лише наприкінці весни і за підсумками 2007 доля «Інтера» склала 20,94 %, але вже наступного року зниження долі продовжилося. У 2008 вона склала 19,68 %, у 2009 — скоротилася до рекордних 18,3 %.
З огляду на негативні тенденції у вересні 2009 Безлюдна була звільнена з посади генерального продюсера, а керівником новин замість Антона Нікітіна став Олександр Пилипець. Проте це не зупинило падіння показників, за підсумками 2010 доля «Інтера» склала 16,15 %, а в 2011 — лише 14,17 % (найгірший результат за всю історію каналу).
[ред.] Структура власності «Інтера»
Станом на квітень 2009[1] ліцензією на мовлення під логотипом «Інтер» (загальнонаціональна мережа УТ-3) володіє акціонерне товариство закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація». Акціонерами «УНТК» є ТОВ «Український медіапроект» (61 %; бенефіціаром називає себе Валерій Хорошковський), російське ВАТ «Первый канал» (29 %), а також ТОВ «Пегас телебачення» (10 %; бенефіціаром вважається Світлана Плужникова, яка займає півкрила на шостому поверсі будівлі «Інтера», проте участі в управлінні каналом не бере).[2]
У 2007 році для управління активами групи «Інтер» було створено холдинг U.A. Inter Media Group, який володіє 100 % «Українського медіапроекту» та іншими компаніями, що входять до холдингу (сім телеканалів, кілька рекламних агентств, продакшн-студій тощо).
У звіті екс-посла США Вільяма Тейлора про зустріч з Дмитром Фірташем, яка пройшла 8 грудня 2008 року, опублікованому WikiLeaks, повідомлено, що неназвані українські ЗМІ стверджували, що Дмитро Фірташ придбав 61 % акцій медіагрупи «Інтер».[3] Проте, коментуючи це повідомлення, Хорошковський зазначив, що Фірташ не володіє «Інтером», він лише перебуває у процесі переговорів[4]
[ред.] Критика
За «умовами монтажного процесу» у телеверсію шоу «Вечірній квартал» від 7 квітня 2012 року не було включено епізод, у якому актори шоу зображали членів родини Віктора Януковича, що у «ТелеПросторі» сприйняли як політичну цензуру.[5].
[ред.] Логотипи «Інтера»
За час існування телеканал змінив чотири логотипи. Теперішній логотип — п'ятий за рахунком.
З 1996 по 2000 роки логотип знаходився у правому нижньому куті. З 2000 по 2003 роки — в лівому нижньому куті. З 2004 року логотип розташований у правому верхньому куті.
[ред.] Фільми та серіали власного виробництва
[ред.] Новорічні
- 2002. «Вечори на хуторі біля Диканьки» (режисер С. Горов, у гол. ролях О. Скрипка, А. Лорак, Ф.Кіркоров).
- 2003. «Попелюшка» (режисер С. Горов, у гол. ролях М. Басков, Сердючка, Лоліта Мілявська).
- 2003. «Снігова королева», спільно з телеканалом РТР (режисер М.Паперник, композитор І.Крутой, у гол. ролях: К.Орбакайте, Н.Басков, Г.Хазанов, С.Ротару).
- 2004. «За двумя зайцями» (режисер М.Паперник, у гол. ролях: А.Пугачова, М.Галкін, А.Данилко).
- 2004. «Шалений день, або Весілля Фігаро», спільно з російським телеканалом НТВ (режисер С.Горов, у гол. ролі Ф.Кіркоров).
- 2005. «Їсти подано, або Обережно, кохання» (режисер М. Паперник, у ролях Юлія Рутберг, Олександр Балуєв).
- 2006. «Зоряні канікули» (режисер С.Горов, головні ролі виконали зірки «Євробачення» Тіна Кароль та Діма Білан).
- 2007. «Дуже новорічне кіно, або Ніч у музеї» (режисер Роман Бутовський, у головних ролях — В. Зеленський, Сердючка).
- 2008. «Однокласники. Новорічна зустріч».
- 2009. «Козаки»
- 2010. «Новорічні свати»
[ред.] Серіали
- «Зачароване кохання»
- «Кохання на асфальті»
- «Ялинка, кролик, папуга»
- «7 днів до весілля»
- «Сповідь Дон Жуана»
- «Казка про чоловіка і жінку»
- «Хочу дитину».
[ред.] Програми власного виробництва
[ред.] Інформаційні програми
[ред.] Пізнавальні програми
[ред.] Розважальні програми
- «Вечірній квартал»
- «Бійцівський клуб»
- «Модний вирок»
- «Судові справи: Злочин і кара»
- «Майданс»
- «Пороблено в Україні»
- «Ранок з Інтером»
- «Шоу №1»
- «Неділя з Кварталом»
- «Розбір Польотів»
[ред.] Спорт та екстрім
[ред.] Для душі
[ред.] Адаптовані програми
[ред.] Пізнавальні програми
[ред.] Примітки
- ↑ Отар Довженко, Костянтин Усов. Полювання на «Інтер» — «Дзеркало тижня» № 14 (742), 21 — 28 квітня 2009
- ↑ Суд арестовал акции телеканала «Интер»
- ↑ ФІРТАШ ПРИДБАВ 61 % ІНТЕРА — УП, 2 грудня 2010
- ↑ Хорошковський: Фірташ не володіє «Інтером». Ми в процесі переговорів
- ↑ «Вечірній квартал» вирізає з телеверсії сцени про Януковича, але не вважає це цензурою
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||