Інтер (телеканал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Інтер (канал))
Перейти до: навігація, пошук
Інтер
Inter 5 logo.jpg
Країна Україна Україна
Місто реєстрації Київ
Розповсюдження ефірне — понад 90% території України, кабельне, супутникове, цифрове DVB-T2.
Формат зображення 4:3, SD 576i
Власник(и) «Український медіа-проект»,
Заснована 1996
Інтернет http://inter.ua

«І́нтер» — український телевізійний канал.

Зміст

[ред.] Мовлення

Стандартна роздільна здатність (720x576 4:3), має право мовити у цифровій мережі «DVB-T2», у високій чіткості — HD

[ред.] Параметри супутникового мовлення

  • Супутник мовлення — Амос 3 (4 градуси західної довготи)
  • Транспондер — 11389
  • Символьна швидкість — 27500
  • Поляризація — Горизонтальна
  • Коефіцієнт виправлення помилок (FEC) — 3/4
  • Кодування — BISS

[ред.] Історія

[ред.] Загальна інформація

Вперше вийшов в ефір з 20 жовтня 1996 року. З того часу за рейтингами залишається лідером українського ТБ (за підсумками 2010 р. доля «Інтера» у загальному телеперегляді склала 16,15 % (за традиційною методикою вимірювання «50+»)). У зоні впевненого прийому сигналу «Інтеру» від традиційних аналогових передавачів проживає більше 40 мільйонів чоловік (третій за покриттям український телеканал після УТ-1 та 1+1). «Інтер» позиціонує себе як «сімейний канал, що враховує історично сформовану в Україні мовну ситуацію» (зокрема, головний випуск новин «Інтера» — «Подробиці» виходить українською та російською мовами).

У вересні 2001 року телеканал «Інтер» одержав нову ліцензію на право мовлення на території України строком на 10 років. З 30 грудня 2002 року програми каналу можна дивитися протягом 24 годин на добу.

З 13 січня 2003 року в ефірі з'явилася міжнародна версія телеканалу «Інтер» — «Інтер+». Його мовлення, насамперед, орієнтовано на підтримку зв'язків з історичною батьківщиною етнічних українців за кордоном та отримання ними об'єктивної інформації. 18 червня 2003 року «Інтер+» одержав ліцензію від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення терміном до 2010 року.

У Грудні 2010 року — канал на 1 місяць запускав тестову HD-версію каналу, який мав назву «ІНТЕР HD». Телеканал транслював у новому форматі Свати 4, Котовський та Новорічне звернення Президента України. У 2011 році керівництво каналу заявило, що має намір продовжити HD мовлення у майбутньому.

[ред.] Засновники

Засновниками каналу — а точніше ЗАТ «Українська Незалежна ТБ-Корпорація», що мовить під логотипом «Інтера» — спочатку були Асоціація «Діловий світ» — 51 %, ТОВ «Пегас телебачення» — 20 % і російське ОРТ — 29 %. Фактично ж «Інтер» з часу заснування контролювався Ігорем Плужниковим (82,5 % ТОВ «Пегас телебачення» належала йому особисто, решта — також контрольованим ним компаніям «Пегас енд оверсіз сейлз лімітед» (17,3 %) та «Берстед Україна» (0,2 %). Плужников також контролював Асоціацію «Діловий світ» (до неї входили компанії «Берстед Україна», «РІФ-Сервіс», «Плау Ентерпрайес», страхова компанія «Синдек» та адвокатська фірма «Коннов і Созановський»)). Оперативний менеджмент здійснювали — у 1996–2001 роках Олександр Зінченко, у 2001–2006 рр. — Владислав Ряшин. Службою новин керували — у 1997–2001 рр. Ганна Безлюдна, у 2001–2005 рр. — Олексій Мустафін.

[ред.] Політичний вплив на канал

Зберігаючи лідерські позиції в українському телепросторі, «Інтер» водночас перебував під значним політичним впливом адміністрації президента Леоніда Кучми та СДПУ(О). Це стало однією з причин різкого скорочення рейтингів каналу у 2004 році, за підсумками якого доля «Інтера» досягла лише 23,4 % (порівняно з 27,7 % у 2003 р.) Однак ситуація була значною мірою виправлена після Помаранчевої революції — за перші 7 місяців 2005 року середня доля знову перевищила 26 %.

[ред.] Зміна власників і менеджменту

В червні 2005 року несподівано помер Ігор Плужников. В серпні усі акції «Ділового світу» і половина пакету ТОВ «Пегас телебачення» (загалом 61 % акцій УНТК) перейшли під контроль бізнес-структур, близьких до Валерія Хорошковського, який згодом консолідував їх у ТОВ «Український медіа-проект». Сам Хорошковський у вересні 2005 року став головою Спостережної Ради телеканалу і швидко змінив менеджмент. Головою правління «Інтера» у 2006 році став Сергій Старицький, генеральним продюсером — Леонід Мазор. Службу новин очолив Максим Карижський.

За підсумками 2006 року доля «Інтера» скоротилася до рекордно низьких 20,4 %. З огляду на провал обраної стратегії, Хорошковський знову змінив менеджмент. Головою правління телеканалу у грудні 2006 року став Сергій Созановський, генеральним продюсером — Ганна Безлюдна. Службу новин очолив Антон Нікітін.

Прихід нового керівництва супроводжувався численними скандалами — спочатку із невиплатою заробітної плати співробітникам, потім — із масовими звільненнями і нарешті — із використанням форматів, права на які канали-конкуренти вважали такими, що належать їм. Падіння рейтингів тимчасово вдалося зупинити лише наприкінці весни і за підсумками 2007 доля «Інтера» склала 20,94 %, але вже наступного року зниження долі продовжилося. У 2008 вона склала 19,68 %, у 2009 — скоротилася до рекордних 18,3 %.

З огляду на негативні тенденції у вересні 2009 Безлюдна була звільнена з посади генерального продюсера, а керівником новин замість Антона Нікітіна став Олександр Пилипець. Проте це не зупинило падіння показників, за підсумками 2010 доля «Інтера» склала 16,15 %, а в 2011 — лише 14,17 % (найгірший результат за всю історію каналу).

[ред.] Структура власності «Інтера»

Станом на квітень 2009[1] ліцензією на мовлення під логотипом «Інтер» (загальнонаціональна мережа УТ-3) володіє акціонерне товариство закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація». Акціонерами «УНТК» є ТОВ «Український медіапроект» (61 %; бенефіціаром називає себе Валерій Хорошковський), російське ВАТ «Первый канал» (29 %), а також ТОВ «Пегас телебачення» (10 %; бенефіціаром вважається Світлана Плужникова, яка займає півкрила на шостому поверсі будівлі «Інтера», проте участі в управлінні каналом не бере).[2]

У 2007 році для управління активами групи «Інтер» було створено холдинг U.A. Inter Media Group, який володіє 100 % «Українського медіапроекту» та іншими компаніями, що входять до холдингу (сім телеканалів, кілька рекламних агентств, продакшн-студій тощо).

У звіті екс-посла США Вільяма Тейлора про зустріч з Дмитром Фірташем, яка пройшла 8 грудня 2008 року, опублікованому WikiLeaks, повідомлено, що неназвані українські ЗМІ стверджували, що Дмитро Фірташ придбав 61 % акцій медіагрупи «Інтер».[3] Проте, коментуючи це повідомлення, Хорошковський зазначив, що Фірташ не володіє «Інтером», він лише перебуває у процесі переговорів[4]

[ред.] Критика

За «умовами монтажного процесу» у телеверсію шоу «Вечірній квартал» від 7 квітня 2012 року не було включено епізод, у якому актори шоу зображали членів родини Віктора Януковича, що у «ТелеПросторі» сприйняли як політичну цензуру.[5].

[ред.] Логотипи «Інтера»

За час існування телеканал змінив чотири логотипи. Теперішній логотип — п'ятий за рахунком.

З 1996 по 2000 роки логотип знаходився у правому нижньому куті. З 2000 по 2003 роки — в лівому нижньому куті. З 2004 року логотип розташований у правому верхньому куті.

[ред.] Фільми та серіали власного виробництва

[ред.] Новорічні

[ред.] Серіали

[ред.] Програми власного виробництва

[ред.] Інформаційні програми

[ред.] Пізнавальні програми

[ред.] Розважальні програми

[ред.] Спорт та екстрім

[ред.] Для душі

[ред.] Адаптовані програми

[ред.] Пізнавальні програми

[ред.] Примітки

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами