Інтубація
Інтуба́ція трахе́ї — введення особливої трубки в трахею з метою захисту дихальних шляхів пацієнта і являє собою один із засобів для проведення механічної вентиляції легень, а також для проведення анестезіологічного забезпечення.
У медицині, інтубацією називають введення трубки у зовнішній або внутрішній отвір тіла. Хоча цей термін може відноситися і до ендоскопічної процедури, але найчастіше використовується саме для позначення інтубації трахеї. Під терміном екстубація увазі видалення введеної раніше трубки.
Найпоширенішою є оротрахеальная інтубація трахеї, коли за допомогою ларингоскопа, ендотрахеальна трубка проходить через порожнину рота, гортань і між голосовими зв'язками вводиться в трахею. Потім манжета, що знаходиться поблизу дистального кінчика трубки, роздувається повітрям, щоб забезпечити правильне знаходження трубки і захистити дихальні шляхи від крові, блювоти і різних виділень. Ще одна методика полягає в назотрахеальной інтубації, при даній методиці ендотрахеальний трубка проходить через ніс, гортань, голосові зв'язки у порожнину трахеї.
Інтубації трахеї є потенційно інвазивною процедурою, яка вимагає великого клінічного досвіду. Коли інтубація трахеї виконується неналежним чином (наприклад, при помилковому інтубації стравоходу), пов'язані з нею ускладнення можуть швидко привести до смерті пацієнта. Згодом, інтубація трахеї зарекомендувала себе в якості «золотого стандарту» забезпечення прохідності дихальних шляхів у порівнянні з масочною вентиляцією дихальним мішком.
Немає єдиної достовірної методики, що підтверджує розміщення трубки в трахеї на 100%. Тож рекомендується використовувати декілька методів для підтвердження правильного розміщення трубки. На сьогоднішній день «золотим стандартом» є капнографія, як інструмент для підтвердження правильності розміщення трубки.
Методи для підтвердження правильного розміщення ендотрахеальної трубки: Прості (суб"єктивні):
- Пряма візуалізація (трубка проходить між голосовими зв'язками)
- Симетричне дихання з двох сторін грудної клітини при аускультації
- Відсутність звуків в епігастральній області
- Симетричне двостороннє збільшення обсягу грудної клітки на вдиху
- Запотівання з трубки
- Відсутність вмісту шлунку в трубці
З використанням моніторингу(об"єктивні):
- Капнографія: вміст CO2 в кінці видиху (EtCO2) і хвилі на екрані капнографу
- Пульсоксигенометрія: наявність пульсації на панелі пульсоксигенометра i відсутність падіння показів насичення гемоглобіну киснем
Іноді для запобігання руху трубки використовується шийний комір. Положення трубки має підтверджуватися після кожного переміщення пацієнта, а також після будь-якої незрозумілої зміни в клінічному стані пацієнта. Постійна пульсоксигенометрія і безперервна капнографія повинні рутиново використовуватись для контролю параметрів дихання при штучній вентиляції легень..
Джерела [ред.]
- 2005 American Heart Association Guidelines for Cardiopulmonary Resuscitation and Emergency Cardiovascular Care. Part 7.1: Adjuncts for Airway Control and Ventilation. Circulation 2005;112:IV-51-IV-57
