Інукджуак
| Село
Координати 58°27′15″ пн. ш. 78°06′07″ зх. д. / 58.45417° пн. ш. 78.10194° зх. д.Координати: 58°27′15″ пн. ш. 78°06′07″ зх. д. / 58.45417° пн. ш. 78.10194° зх. д.
|
Інукджуак (англ. Inukjuak, інук. ᐃᓄᒃᔪᐊᒃ, фр. Inukjuak, до 1965 року Порт-Гаррісон) — село у Канаді, у районі Нунавік регіону Північ Квебеку провінції Квебек, на східному березі Гудзонової затоки. Населення села становить 1597 людей (перепис 2011 року), близько 83,9 % якого складають ескімоси.
Село є одним з 14 так званих північних сіл (офіційний статус) Квебеку (фр. Village nordique).
У селі є аеропорт (англ. Inukjuak Airport).
Зміст |
Назва [ред.]
З 1908 року село мало назву Порт-Гаррісон (Port Harrison), на честь одного з акціонерів гірничої компанії, що провадила тут геологічні дослідження. [4] Однак, ескімоси називли його Інукджуак. 1965 року село було перейменоване на Інукджуак (Inoucdjouac), при цьому пошта Канади продовжувала використовувати стару назву Порт-Гаррісон. 1980 року Топонімічна комісія Квебеку вирішила наблизити офіційні назви ескімоських поселень до тих, що використовувалися ескімосами. Після цього село і місцеве поштове відділення отримали назву Інукджуак (Inukjuak). [5]
Ескімоська назва села "Інукджуак" у перекладі означає "Велетень".
Історія [ред.]
Археологічні розкопки навколо села показують, що ця місцевість була здавна населена ескімосами.
Перші європейці з'явилися у цих місцях, можливо, лише у 1901 році під час експедиції геолога Альберта Пітера Лоу (Albert Peter Low), які прибули сюди у серпні того року. Лоу й назвав це місце "Порт-Гаррісон" на честь одного з акціонерів гірничої компанії. [4]
ІнукджуакНа початку ХХ століття одна з найвідоміших хутрових компаній з Франції “Брати Ревільон” (фр. Révillon Frères) заснувала тут пункт скуплення хутра у ескімосів. 1920 року такий самий пункт заснувала тут Компанія Гудзонової затоки. Цього ж року Роберт Флаерті, один з засновників документального кіно, коштом компанії “Брати Ревільон” починає зйомки в селі стрічки “Нанук з Півночі” про життя ескімосів. Стрічка вийшла в прокат 1922 року.
1936 року Компанія Гудзонової затоки купує компанію “Брати Ревільон” і стає монополістом у скуповуванні хутра у місцевих ескімосів, залишаючись ним до 1958 року.
З 1928 року у селі діяла місія Англіканської церкви. 1935 року тут відкрито поштове відділення й пост канадської королівської кінної поліції, 1947 року тут з’явився фельдшерський пункт, а 1951 року – школа. З цього часу ескімоси, які досі жили переважно поза межами Порту Гаррісона, перебираються у село на постійне проживання й потроху кидають свій традиційний спосіб життя. Село Інукджуак отримало статус муніципального утворення у 1980 році.
1953 року канадський уряд силоміць переселив всім місцевих ескімоських сімей звіци у значно північніши арктичні села Гріс-Фіорд та Резольют. Уряд мотивував це бажанням зберегти традиції ескімосів на тлі того, що у Північному Квебеку були погані умови для полювання і це робило ескімосів значно залежними від державних субсидій. В той же час квебекські ескімоси були не готові до проживання у незвичних для них значно суворіших умовах північної Арктики й вважають, що це переселення було викликано бажанням канадського уряду підвищити свій суверенитет у Канадському арктичному архіпелагзі шляхом підвищення населенності цього регіону. [6]
Населення [ред.]
Населення села Інукджуак за переписом 2011 року становить 1597 чоловік і для нього характерним є зростання у період від перепису 2001 року
Данні про національний склад населення, рідну мову й використання мов у селі Інукджуак, отримані під час перепису 2011 року, будуть оприлюднені 24 жовтня 2012 року. [8] Перепис 2006 року дає такі данні: [7]
- корінні жителі – 1340 осіб,
- некорінні - 85 осіб.
| Мова | Рідна мова | Володіння офіційною мовою | Мова, якою найчастіше розмовляють вдома | Мова, якою найчастіше розмовляють на роботі | ||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Англійська |
|
|
|
|
||||
| Французька |
|
|
|
|
||||
| Французька і англійська |
|
|
|
|
||||
| Англійська і неофіційна мова |
|
|
|
|
||||
| Французька і неофіційна мова |
|
|
|
|
||||
| Інша мова (мови) |
|
|
|
|
||||
| Не володіють ані англійською, ані французькою |
|
|
|
|
|
|
|
|
Важливі місця [ред.]
- Музей пам’яті та Центр культурної спадчини ім. Даніель Віталуктук (фр. Le Musée commémoratif et centre de transmission de la culture Daniel-Weetaluktuk) – музей ескімоської культури. [9] [10] В експозиції представлені предмети сучасності й понад 200 архіологічних предметів. Музей є єдиним музеєм такого рівня у Нунавіку. Названий на честь ескімоського антрополога Даніель Віталуктук (Daniel Weetaluktuk).
Див. також [ред.]
- Погода в селі Інукджуак на сайті Weatheroffice.
- Inukjuak на сайті організації Makivik Corporation.
Посилання [ред.]
- ↑ а б в г Данні про село Інукджуак на сайті Топонімічної комісії Квебеку.
- ↑ а б в г Результати перепису населення у Інукджуак 2011 року на сайті Statistics Canada.
- ↑ Inukjuak на сайті Топонімічної комісії Квебеку.
- ↑ а б Noms et lieux du Québec, ouvrage de la Commission de toponymie paru en 1994 et 1996. Також див.: Inukjuak на сайті Топонімічної комісії Квебеку.
- ↑ Natural Resources Canada / Rayburn, Alan (1994): Naming Canada - stories about place names from Canadian Geographic. University of Toronto Press, Toronto. Текст статті Native names for Native places на сайті The Canadian Directory.
- ↑ Tester, Frank J.; Kulchyski (1994). Tammarniit (Mistakes): Inuit relocation in the eastern arctic 1939–63. Peter. Vancouver, BC: UBC Press. с. 102–104. ISBN 978-0-7748-0452-3.
- ↑ а б в Результати перепису населення у Інукджуак 2001 й 2006 років на сайті Statistics Canada.
- ↑ Дати оприлюднення результатів перепису населення 2011 року на сайті Statistics Canada.
- ↑ [http://www.smq.qc.ca/mtd/routes/routes/listinstitut/datasheet.php?ID=50-55-1037 Daniel Weetaluktuk Memorial Museum and Cultural Transmission Centre ] на сайті Société des musées québécois.
- ↑ Le Musée commémoratif et centre de transmission de la culture Daniel-Weetaluktuk на сайті Avataq Cultural Institute.
