Інфантильність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інфанти́льність, або інфантилі́зм (від лат. infantilis — дитячий)  — відсталість у розвитку. Характеризується збереженням у людини фізичних або психічних рис дитячого віку.

Потенційно основна причина інфантильності багатьох дорослих — небажання брати на себе відповідальність.

Фізіологічний інфантилізм[ред.ред. код]

У медицині поняттям «інфантилізм» позначають відставання у фізичному розвитку, що проявляється в деяких людей як наслідок охолодження, отруєння або інфікування плоду в період вагітності, кисневого голодування при пологах, важких захворювань в перші місяці життя, порушення обміну речовин, порушень у діяльності деяких залоз внутрішньої секреції (статевих залоз, щитоподібної залози, гіпофіза) та інших чинників. У таких людей сповільнюються ріст і розвиток всіх фізіологічних систем організму.

Психологічний інфантилізм[ред.ред. код]

Психічний інфантилізм — незрілість людини, що виражається в затримці становлення особистості, за якої поведінка людини не відповідає віковим вимогам до нього. Переважно відставання виявляється в розвитку емоційно-вольової сфери та збереження дитячих якостей особистості.

У ранньому віці ознаки інфантилізму, зниження рівня поведінкових мотивацій ніяк не виявляються. Тому про психологічний інфантилізм зазвичай говорять лише починаючи з шкільного та підліткового віку, коли відповідні особливості починають виступати більш чітко.

Одним з найважливіших чинників розвитку психічного інфантилізму є батьки людини, які недостатньо серйозно ставляться до людини в дитинстві, не дозволяючи приймати самостійні рішення — тим самим обмежуючи підлітка (але не дитину) у свободі. Тобто в інфантилізмі людини, що народилася нормальною, можуть бути винні самі батьки.

Типовими для інфантильних дітей є переважання ігрових інтересів над навчальними, неприйняття шкільних ситуацій та пов'язаних з ними дисциплінарних вимог. Це призводить до шкільної дезадаптації, а надалі — і до соціальних проблем. Також впливає на психічний стан.

Однак інфантильні діти сильно відрізняються від розумово відсталих або аутичних. Вони відрізняються вищим рівнем абстрактно-логічного мислення, здатні переносити засвоєні поняття на нові конкретні завдання, більш продуктивні. Динаміка інтелектуальної недостатності, що виникає, при інфантилізмі характеризується сприятливістю з тенденцією до згладжування порушень пізнавальної діяльності.

Простий інфантилізм слід відрізняти від дисгармонійного, який може призводити до психопатії[1].

Правовий інфантилізм[ред.ред. код]

Правовий інфантилізм — низький рівень правової свідомості, почуття відповідальності щодо поведінки в рамках права, несформованість, недостатність правових знань та настанов, але високого рівня бажання отримати результат (без усвідомленості наслідків, з імовірною усвідомленістю негативної поведінки).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Личко А. Е. Физические особенности. Акселерация и инфантилизм // Подростковая психиатрия. — М.: Медицина, 1985. — 416 с.

Посилання[ред.ред. код]