Інфекційні захворювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Інфекційна хвороба)
Перейти до: навігація, пошук

Інфекці́йні хворо́би — розлади здоров'я людей, що спричиняються живими збудниками (вірусами, різноманітними бактеріями, найпростішими, грибками, гельмінтами, продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), здатні передаватися від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Інфекційні хвороби у людей[ред.ред. код]

Докладніше: Інфекція

Інфекційні хвороби характеризуються:

  • певною етіологією (патоген або його токсини)
  • заразливістю, нерідко — схильністю до широкого епідемічного розповсюдження
  • циклічністю перебігу
  • формуванням імунітету

Найважливішою особливістю інфекційних хвороб є те, що безпосередньою причиною їх виникнення є потрапляння до макроорганізму патогенних мікроорганізмів.

У 1884 р. видатний німецький мікробіолог Роберт Кох на основі сформованих до цього певних положень німецького патолога Фрідріха Густава Якоба Генле[1] вперше сформулював тріаду тверджень, які не потребують доказів (постулати Коха-Генле), завдяки якій можна було б встановити роль того чи іншого мікробу у виникненні захворювання. Специфічність збудника може бути доведена лише тоді, коли:

  1. Мікроорганізм постійно присутній у хворих людей (або тварин), виділяється при всіх формах даного захворювання.
  2. Мікроорганізм можна виділити від хворого (або тварини) та виростити в чистій культурі.
  3. Чиста культура збудника в експерименті спричиняє захворювання, яке має подібну клінічну картину.
  4. Мікроорганізм має бути повторно виділений від експериментально заражених тварин або людей (цей четвертий постулат було додано пізніше).

Зрозуміло, що при певних хворобах окремі постулати не спрацьовують, але в цілому вони є прийнятними для оцінки ролі збудника у спричинені інфекційної хвороби. Постулати Коха-Генле й до цього дня не втратили своєї значущості і залишаються основоположними постулатами мікробіології та інфектології, відповідність яким є необхідною умовою обґрунтування гіпотези інфекційної етіології якого-небудь захворювання.

Збудники можуть попадати різними механізмами та шляхами. Місце первинного попадання мікробу до макроорганізму називають вхідними воротами. Однак одного цього чинника зазвичай недостатньо щоб розвилася інфекційна хвороба. Організм людини повинен бути сприйнятливим до даної інфекції, він повинен відповідати на інфікування особливою патофізіологічною та морфологічною реакцією, яка визначає клінічну картину хвороби і всі інші її прояви. При деяких інфекційних захворюваннях патогенний мікроб може мати тільки одні вхідні ворота (наприклад, при шигельозі — травна система), при деяких інших — кілька вхідних воріт (наприклад, при туляремії — шкіра, мигдалини, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, травна система).

Ознаки інфекційних хвороб[ред.ред. код]

Характерною ознакою інфекційних хвороб є їх циклічність, тобто наявність:

  • інкубаційного періоду,
  • продромального,
  • періоду активних проявів хвороби,
  • реконвалесценції.

Інкубаційний період[ред.ред. код]

Триває від моменту потрапляння патогенного мікробу в організм до появи перших клінічних ознак захворювання. З урахуванням епідеміологічних даних і тривалості інкубаційного періоду вирішується ряд питань щодо встановлення карантинів, діагностиці внутрішньолікарняних інфекцій тощо. Тривалість інкубаційного періоду варіює в значних межах — від декількох годин (ботулізм, харчова токсикоінфекція) до декількох тижнів і навіть місяців (сказ, ВІЛ-інфекція, пріонові хвороби тощо). Зазвичай найбільша кількість збудника виділяється у навколишнє середовище наприкінці інкубаційного періоду і на початку клінічних проявів захворювання (грип, ГРВІ, більшість кишкових інфекцій). Але є і виключення, наприклад, хворий на черевний тиф найбільш заразний ще й на 2-3 тижні хвороби внаслідок особливостей патогенезу захворювання.

Продромальний період[ред.ред. код]

Саме тоді виявляються перші ознаки хвороби; найчастіше вони неспецифічні: головний біль, нездужання, незначне підвищення температури тощо. Однак при деяких інфекційних захворюваннях вже в продромальному періоді можуть визначатися характерні ознаки хвороби. Наприклад, в продромальному періоді кору на слизовій оболонці рота можна виявити плями Копліка, які є патогномонічним симптомом цієї хвороби.

Період активних проявів хвороби[ред.ред. код]

Розпал хвороби триває від декількох днів (кишкові інфекції, ГРВІ) до декількох тижнів і навіть місяців (гострі вірусні гепатити), може мати хвилеподібний перебіг із чергуванням періодів погіршення та поліпшення стану. Знати період хвороби важливо як для встановлення діагнозу за клінічними ознаками, так і з метою виділення від хворого мікроба-збудника при лабораторних дослідженнях. Наприклад, з крові хворого черевним тифом можна виділити збудника протягом усього гарячкового періоду, але найчастіше це вдається в ранні терміни хвороби.

Реконвалесценія[ред.ред. код]

Стихають або поступово, або (рідше) прискорено симптоми, що були в розпалі хвороби. Формується імунітет. Результатом інфекційної хвороби може бути або повне одужання, смерть, формування носійства та, нарешті, розвиток хронічного перебігу захворювання.

Інфекційні захворювання у ветеринарії[ред.ред. код]

Інфекційні хвороби  — розлади здоров'я тварин, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, патогенними білками-пріонами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими грибами, мікоплазмами, іншими патогенними мікробами) і передаються від заражених тварин здоровим.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
  • Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я",2008.nbsp;— Т.1.; 2-е вид., перероб. і доп.nbsp;— 884 с. ISBN 978-966-463-012-9
  • Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» N 1645-III 6 квітня 2000 м. Київ [1645-14]
  • Закон України «Про ветеринарну медицину».