Ін'єкція (медицина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема проведення підшкірної ін'єкції

Ін'є́кція  (лат. injicere — впорскування) — спосіб введення в організм лікарських розчинів. Найчастіше впорскування виконують за допомогою порожнистої голки і шприца (з порушенням цілості шкірних і слизових покривів)[1]. Існує також безголкова ін'єкція — введення лікарських розчинів під високим тиском (швидкість струменя понад 150 м/с), але в Україні розповсюдження вона не отримала. В просторіччі часто замість слова ін'єкція вживають слово укол. Але укол — це один з етапів голкової ін'єкції — момент проникнення голки через шкіру чи слизову оболонку, що відчувається пацієнтом у вигляді неприємного подразнення.


Класифікація[ред.ред. код]

Ін'єкції класифікують за місцем та способом введення ліків

За місцем[ред.ред. код]

  1. Внутрішньошкірні (інтрадермальні)
  2. Підшкірні (гіподермальні)
  3. Внутрішньом'язові (інтрамускулярні)
  4. Внутрішньовенні (інтравенозні)
  5. Внутрішньоартеріальні (інтраартеріальні)
  6. Внутрішньокісткові (інтракостальні)
  7. Внутрішньочеревні (інтраабдомінальні)
  8. Внутрішньосерцеві (інтракардіальні)
  9. Внутрішньопальцеві (інтрапальпебральні)

За способом введення[ред.ред. код]

  1. Струминні (болюсні)
  2. Крапельні (або краплинні)

Показання[ред.ред. код]

Ін'єкцію використовують у тих випадках, коли потрібно забезпечити швидкий терапевтичний ефект, точність дозування, виключення бар'єрної функції шлунково-кишкового тракту і печінки, а також у випадках порушення свідомості та акту ковтання[1]. За допомогою ін'єкцій також виконують анестезію та щеплення (вакцинацію). Найчастіше ін'єкції роблять шприцом. Розмір шприца підбирають відповідно до дозування.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп. ред. А. М. Гродзінський.—К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—544с. ISBN 5-88500-055-7