Іоан Воде Лютий
| Іоан Воде Лютий рум. Ioan Vodă cel Cumplit |
||
 |
||
|
||
|---|---|---|
Іон Воде Лютий (молд. Ioan Vodă cel Cumplit ; 1521 - 1574) — господар Молдавського князівства з лютого 1572 по червень 1574 . Дмитро Кантемір згадує його під ім'ям Іоан Вірменин [1] .
Зміст |
[ред.] Біографія
Про походження і юність Іоана Воде відомо досить мало. У різних джерелах його називали молдаваном, поляком, вірменином. Є версія, що він був сином господаря Стефана IV, народженим від вірменки, за що і отримав прізвисько «Арманул». До заняття молдавського престолу він багато подорожував, був в Польщі, Константинополі, Московщині, Греції. З грамоти Івана IV до Іоану Воде Лютому від травня 1574 року відомо, що близько 1566 Іоан Воде жив в Росії і був там одружений (на Марії, дочці князя Симеона Ростовського), перебував на службі у царя. Пізніше, вже будучи господарем, Іоан Воде намагався вивести з Росії дружину і дочку, однак вони загинули під час епідемії.
Іоан супроводжував в якості перекладача посла Польщі в Константинополь, там він зайняв посаду драгомана Порти. Султан, дізнавшись, що сестри Богдана Лепушняну одружені з поляками, а радники молдавського двору теж польського походження, позбавив Богдана трону і призначив замість нього Івана Воде, доставивши його в Сучаву з турецькими військами. Бояри визнали нового господаря, однак його жорстка політика викликала їх ненависть. Іоан без пощади розправився з учасниками кількох змов, конфісковував майно зрадників, піддавав їх тортурам, стратив.
Іоан Лютий виплачував Порті велику щорічну данину в 35 тисяч золотих. Розвивав торгівлю з сусідніми країнами, почав карбувати молдавські мідні монети зі своїм зображенням на лицьовій стороні і написом «Батько молдавський», а на зворотному — герб країни, рік (1573) і напис «Акче херегіе Молдовей». Він також переніс столицю з Сучави (недалеко від кордону з Польщею) в Ясси (центр Молдавії).
Вів активну зовнішню політику. У 1572 році помер польський король Сигізмунд II Август, а новий король повинен був бути обраний на спеціальному сеймі всієї шляхти. У боротьбі за польську корону взяли участь німецький принц Ернест, французький принц Генріх Валуа, воєвода Стефан Баторій та Іван Грозний. Іоан Воде через своїх послів активно підтримував Івана Грозного, однак зазнав невдачі, і королем був обраний Генріх Валуа. Польща залишилася союзником Туреччини і, отже, противником Молдавського князівства.
Відносини між Туреччиною і Молдавією загострилися, і в 1574 році, коли турки зажадали подвоєння данини, Іоан Воде відмовився і почав готуватися до війни. Він розраховував на підтримку широких народних мас. Визвольний характер війни дозволив скликати так зване « велике військо» і закликати в армію селян. Господар намагався отримати допомогу і з сусідніх країн. Новий польський король не бажав розривати відносини з Туреччиною, однак окремі польські феодали, незадоволені політикою свого короля, обіцяли надіслати допоміжні загони. Запорізькі козаки прислали загін чисельністю в 1200 чоловік на чолі з Сверчевським, який прибув в Сучаву 20 березня 1574.
[ред.] Битва під Жиліштею
- Основна статтян: Битва під Жиліштею
Турецький султан призначив господарем Петра Кульгавого, і навесні 1574 він разом з братом Олександром, господарем Валахії, на чолі турецько-волоського і угорського військ вступили в Молдавське князівство. Проте Іоан Воде Лютий вже був готовий до відсічі. Молдавська армія була добре підготовлена, в наявності було багато гармат. Господар направив ворника Думбраву з 900 кіннотниками і козаками назустріч ворогу. Вороже військо складалося з 70 тис. солдатів Валахії, 30 тис. турок і 3 тис. угорців. Біля села Жиліште (поблизу Фокшан) відбулася битва, молдавсько-козацький загін несподівано напав на ворога, підоспів і господар з іншими силами, в результаті турецькі війська були розгромлені, а Іоану Воде дісталася величезна здобич. Молдавсько-козацьке військо рушило далі і зайняло Бухарест, потім попрямувало до Браїли, розгромило турецький допоміжний загін, спалило місто, але не змогло захопити замок.
Далі військові дії були перенесені в Буджак, де знаходилися турецькі опорні пункти в Молдавії. Так козаки розгромили великий турецько-татарський загін, пішли на Бендери, зайняли посад, але фортеця встояла. Поблизу фортеці був знищений і 10-тисячний турецький загін, посланий на підмогу турецькому гарнізону. До Бендер, по Дністру, на 25 човнах прибули 600 козаків, надіслані з Польщі, на чолі з Покотило. Іоан Воде доручив їм зайняти Аккерман. Козаки взяли посад, але цитадель встояла, бо у козаків не було спорядження для штурму стін фортеці. З великою здобиччю загін повернувся назад.
[ред.] Битва під Кагулом
- Основна статтян: Битва під Кагулом (1574)
Турки зібрали нове військо і пішли на Молдавію з півдня, зі сходу вторглися їх союзники — татари. У цей час у колах молдавського боярства через невдоволення його політикою щодо зміцнення центральної влади назріла змова. Під час військових дій було дуже важливо не допустити переправи турків через Дунай. Найбільш зручним вважався Облучиський брід у Ісакчі. Для зупинення турків сюди був посланий молдавський загін на чолі з боярином Єремією, але він пішов на змову з ворогом і за хабар в 30 тис. галбен допустив переправу і помилковим донесенням ввів в оману командування. Дезінформуване про чисельність військ противника, 35-тисячне молдавсько-козацьке військо вирушило до Дунаю.
10 липня 1574 відбулася битва біля Кагульського озера. Сили турків сильно перевершували молдавське військо. Перед боєм бояри-зрадники перейшли на бік турків. Молдавське військо було змушене відступити. В долині біля села Рошкани сталася нова битва. Молдавсько-козацьке військо три дні чинило опір в повному оточенні. У підсумку, Іоан Воде вирішив здатися на умовах збереження життя собі і своїм воїнам, проте турецький паша стратив господаря. Іоан Воде Лютий був обезголовлений, тіло його прив'язали до чотирьох верблюдів і розірвали на частини. Був убитий і запорізький гетьман Іван Сверчевський . Подібна доля спіткала і багатьох воїнів.
Новим правителем Молдавського князівства став Петро VI Хромий, а країна була розграбована татарами так, що пам'ять про це зберіглася протягом багатьох років. Особливо постраждало Пруто-Дністровське межиріччя.
[ред.] Пам'ять
- В 1995 році була випущена поштова марка Молдови, присвячена Іоану Воде Лютому.
[ред.] Примітки
[ред.] Джерела
- Мохов Н. А. Молдавія епохи феодалізму.
- Лобанов Є. А. Іоанн-Воде і облога фортеці // Бендери. Сторінки історії. 1408-1812. — 272 с.
