Іона Одноушев

Святитель Іона

Святи́тель Іо́на (*31 березня 1461) — Митрополит Київський і всієї Русі, Митрополит Московський.

Іона народився в 90-х роках XIV століття в селі Одноушове поблизу міста Солигалича в родині землевласника Федора Одноушева. Дванадцятирічним хлопчиком він пішов у Галицький монастир, де прийняв чернецтво, а через декілька років перейшов у Московський Симонов монастир. У монастирі він виконував послух, будучи пекарем. Одного разу, стомлений роботою, він заснув у пекарні. У цей час монастир відвідав святитель Фотій, митрополит Київський і всієї Русі, який обійшов всі монастирські будівлі й заглянув у пекарню. Побачивши сплячого ченця Іону, він напророкував, що юнак стане великим святителем землі руської.

1430 року митрополитом Фотієм він був хіротонісаний у єпископа Рязанського й Муромського, а незабаром йому самому довелося очолити Руську Церкву. 2 липня 1431 року митрополит Фотій помер: спадкоємцем став єпископ Іона. Першим кроком у діяльності нового митрополита було прославляння й прирахування до лику святих митрополита Олексія.

Для затвердження в сані митрополита Іона виїхав у Константинополь лише в 1435 році. Коли на початку 1436 року Іона прибув у Царгород, там уже був поставлений на Київську митрополію інший кандидат — митрополит Ісидор, прихильник намічуваного з’єднання (за Христовими словами Ів. 17) Православної та Католицької Церков.

Іона повернувся разом із митрополитом Ісидором. Коли новий митрополит, побувавши на Флорентійському Соборі, почав активні дії щодо з'єднання Церков, то багато московських єпископів,противників єдності, спротивилися цьому. Був скликаний Собор під головуванням єпископа Іони. Митрополитові Ісидору було запропоновано відмовитися від нововведень і "покаятися". Ісидор відмовився це зробити й був узятий під варту, але 15 вересня 1441 року втік із ув’язнення. Відтоді єпископ Іона знову почав керувати митрополією, а 15 грудня 1448 року Собор руських ієрархів самостійно, без Константинопольського патріарха, поставив Іону митрополитом Московським. Про послух і смирення тут вже не йшлося.

Першоієрарх Руської Церкви прославився як відомий політичний діяч свого часу. Він брав активну участь у державному житті Московського князівства, сприяючи князеві Василію в об’єднанні розрізнених руських князівств у єдину державу під головуванням Москви. Слово святителя було дуже вагомим, його авторитет для князя Василія був незаперечний. Він мав сильний вплив на князя.

У спокійний час святитель любив молитися на самоті. Це був великий подвижник, добрий і незлобивий. Він прославився даром прозорливості, зціляв хворих, заступався за скривджених, допомагав незаможним і ревно насаджував благочестя. Іона намагався впливати і на іншу - Києво-Галицьку митрополію, бажаючи мати вплив і над західно-руськими єпархіями.

Усе життя святителя було цілеспрямованим і напруженим. Тридцять років святитель Іона управляв Російською Церквою.

31 березня 1461 року митрополит Іона помер.

1472 року (через 11 років) в Успенському соборі були відкриті мощі святителя, а 1547 року митрополита Іону причислили до лику святих, і встановили врочисте церковне святкування.

Церковний переказ свідчить, що під час війни 1812 року страшне видіння налякало французів біля гробниці святителя Іони: чудотворець став перед ними з загрозливо піднятою рукою. Архієпископ Августин (Виноградський) через декілька днів після втечі французів із Москви з острахом увійшов в Успенський собор. Біля стін собору стояли горни для плавки металів, зникло величезне сріблене панікадило, обдерті ікони були розкидані по підлозі. Але найбільше в пограбованому соборі вразила архієпископа вціліла рака зі святителем Іоною. Ця подія стала своєрідним знаменням, що й після смерті святитель Іона охороняє Москву від ворогів.

Попередник:	Митрополит Київський 1442—1461	Наступник:
Ісидор		Григорій ІІ (Болгарин)