Іонізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іонізація (рос. ионизация, 'англ. ionization, ionizing, 'нім. Ionisierung f, Ionisation f) – утворення електрично заряджених частинок – йонів з електрично нейтральних частинок середовища. Може здійснюватися шляхом відриву від молекулярної частинки одного або декількох електронів з утворенням йона або за рахунок переходу електрона (електронів) від однієї частинки до іншої з набуттям ними зарядів.

Ступінь Й. – відношення числа йонів до числа нейтральних частинок в одиниці об’єму.

Енергія, необхідна для відриву електрона, називається енергією іонізації.

Потенціал Й. – фізична величина, що визначається відношенням енергії, необхідної для одноразової іонізації атома (молекули), до заряду електрона; характеризує міцність зв’язку електрона.

Й. в електролітах відбувається в результаті розчинення при розпаді молекул розчиненої речовини на йони (електролітична дисоціація);

Й. в газах – в результаті відриву від атома або молекули одного або декількох електронів під впливом зовнішніх чинників;

Й. в твердих тілах – в результаті переходу електронів з валентної зони або з домішкових рівнів в зону провідності. Й. викликається дією світла (фотоіонізація), електронним ударом (ударна іонізація), тепловим рухом (термоіонізація), дією електричного поля та ін.

[ред.] Дотичні терміни

ЙОНІЗУЮЧИЙ, (рос. ионизирующий, 'англ. ionizing, 'нім. ionisierend, ionisiere) – той, що спричинює іонізацію; й - ч е випромінювання потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній йони. До йонізуючого випромінення відносять альфа-, бета-, гамма-проміння, рентгенівське (пулюєве) проміння.

ЙОНІЗАЦІЙНИЙ, (рос. ионизационный, 'англ. ionization, ionizing, ionic, 'нім. Ionisations – пов'язаний з іонізацією (напр., й-на камера, й-ний манометр, й-ний вакуумметр тощо).