Іпатіївський літопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іпатіївський літопис (Іпатський літопис, Літопис руський за Іпатським списком), літописне зведення першої чверті XV ст., отримало назву за місцем знаходження її найдавнішого списку у Іпатіївському монастирі (Кострома).

Опис[ред.ред. код]

«Лѣтописець руский» — це зведення є компіляцією двох пам'ятників: київського зведення 1198 р. і продовжуючого його галицько-волинського (непорічного) повіствування, яке було доведено до кінця XIII ст. Є підстави припускати, що поєднання галицько-волинського літописання з київським зведенням здійснили у Володимирі-Волинському за князя Володимира Васильковича. Зведення містить третю редакцію Повісті временних літ («Повѣсть временныхъ лѣтъ») з продовженням до 1117 року, Київський літопис кінця XII ст. та Галицько-Волинський літопис. Крім Іпатіївського списку існують пізніші списки — Острозький (Хлєбниковський) сер. XVI ст., Четвертинський (Погодинський), Єрмолаївський, Марка Бундура (Я.Яроцького) та пізніші копії з них. Нині рукопис зберігається в Санкт-Петербурзі, у бібліотеці Академії наук Росії під шифром 16.4.4.

Це книга великого формату (30х23 см). Аналіз паперу і почерків показав, що книгу переписано близько 1425 року. Рукопис має старовинну шкіряну оправу з мідними застібками і нараховує 307 нумерованих аркушів (включаючи й перший, колись чистий, а тепер із різними пізнішими приписками), або 614 сторінок. У рукопису, де текст розташовано у два стовпці, 40 зошитів (не рахуючи першого аркуша) по 8 аркушів; але 5-й зошит має 7 аркушів, 8-й — 6, 10-й — 3, 14-й — 6, 40-й — 7. Вирвано лише один, восьмий аркуш п'ятого зошита; він мав бути між арк. 40 зворотним (с. 80) і арк. 41 (с. 81) нинішньої нумерації. Отже, літопис дійшов до нас у задовільному стані.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Дослідження[ред.ред. код]

Тексти[ред.ред. код]