Іранські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Географічне поширення іранських мов:
   Перська
   Пашто
   Балочі
   Курдська
   Лурська

Іра́нські мо́ви — підгрупа мов, індоіранської групи індоєвропейської мовної родини, до яких насамперед належить перська мова. За даними Ethnologue у світі існує 87 іранських мов, якими розмовляє від 150 млн до 200 млн людей: перською — 53 млн, пушту — 40 млн, курдською — 40 млн тощо.

На основі лінгвістичного аналізу іранських мов, була реконструйована прото-іранська мова, яка в свою чергу походить від прото-індоіранської мови, що походить від прото-індоєвропейської мови. Носії прото-іранської мови розселилися на широких просторах південно-східної Європи, Іранського нагір'я та в Середній Азії, і, поступово, вона почала диференціюватися з утворенням значної кількості самостійних сучасних мов. На перших порах існувала тільки незначна диференціація. Центральною була авестійська мова, а на периферії розселення сформувалися староперська та сакська.

У середні часи виділилися дві групи мов — західноіранські мови та східноіранські мови. До першої з них належали парфійська та середньоперська, до другої бактрійська, согдіанська, хорезмійська, сакська та скіфська мова.

Дерево іранських мов

Після ісламського завоювання Ірану значна частина іранських мов перейшла на доповенне і модифіковане арабське письмо. Ареал поширення іранських мов дещо звузився під тиском сусідів — арабів та тюрків. Скіфи теж вимерли ако обри.