Сніговий барс
| Сніговий барс | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
| Родина: | Котові (Felidae) |
| Підродина: | Пантерові (Pantherinae) |
| Рід: | Пантера (Panthera) |
| Вид: | Сніговий барс (P. uncia)
|
| Біноміальна назва | |
| Panthera uncia (Schreber, 1775)
| |
| |
| Ареал снігового барса, 2017 | |
| Синоніми | |
|
Felis uncia | |
Снігови́й барс[2][3], і́рбіс[4][2][3], барс[4][5] (Panthera uncia) — вид ссавців з родини котових. Великий кіт, що мешкає в гірських масивах Центральної Азії від Афганістану, північної Індії (Гімалаї), північного Пакистану, до озера Байкал та східного Тибету.
Він не може ревти, попри неповне окостеніння під'язикової кістки, що, як думали раніше, є принциповим для здатності великих котів ревти. Проте нові вивчення показують, що здатність ревти залежить від інших морфологічних особливостей, особливо гортані, які відсутні в сніжного барса. Сніговий барс відомий через гарне хутро білувато-рудувато-коричневого кольору з плямами темного, попелясто-коричневого і чорного кольору. Хвіст — важкий і пухнастий, основа лап — також вкрита хутром для захисту від снігу та холоду.
Тривалість життя снігового барса зазвичай 15-18 років, але в неволі максимальна тривалість життя може становити і 20 років. Сніговий барс був майже знищений завойовниками континенту. Зараз барс живе далеко від людей.
Опис[ред. | ред. код]
Вагою зазвичай від 35 кг до 55 кг, сніговий барс трохи менший в середньому, ніж леопард. Виключно великі самці можуть важити аж до 75 кг, дуже маленькі самиці важать тільки 25 кг. Довжина голови і тіла становить 99-130 см, висота плеча становить близько 60 см. Хвіст має довжину 81-99 см — найдовший серед усіх котячих, якщо порівнювати з розмірами тіла. Це допомагає барсу підтримувати баланс на нерівній місцевості та нестійких поверхнях, притаманних його середовищу проживання, а також використовується, щоб прикрити ніс і пащу в дуже холодних умовах. Голова снігового барса відносно маленька, проте голова самця зазвичай набагато більш «квадратна» і ширша, ніж у самиці. Великі пухнасті лапи служать снігоступами, подібно до лап рисі. Сніговий барс має сіро-біле товсте хутро з численними плямами на голові і шиї.
Екологія[ред. | ред. код]
Влітку барс зазвичай віддає перевагу життю за межами лісу, на гористих лугах і в скелястих регіонах, на висоті від 2 700 м до 6 000 м. Зимою він спускається в ліси на висоти близько 2 000 м. Барс значною мірою веде солітарний спосіб життя, хоч матері можуть виховувати кошенят протягом тривалих періодів часу в печерах-лігвах у горах. Це — опортуністичний хижак, їсть будь-яке м'ясо, яке здобуде, і вбиває тварин, які утричі більші за нього, зокрема місцеву худобу. Його дієта складається переважно з козерогів, гвинторогих козлів, нахурів, оленів, кабанів, також як і пискух, бабаків та інших маленьких гризунів. На здобич барс нападає із засідки, якщо можливо — зверху, бо здатний стрибати аж на 14 м.
Окремий сніговий барс живе в межах добре визначеної індивідуальної території, однак він не захищає її агресивно від інших снігових барсів. Залежно від кількості здобичі індивідуальні території можуть дуже відрізнятися за розміром: у Непалі, де здобич багата, індивідуальна територія не перевищує 12—39 км² і аж до 5—10 тварин може проживати на кожні 100 км², тоді як на території з низькою кількістю здобичі область площею 1 000 км² підтримує тільки 5 барсів.
Ареал[ред. | ред. код]
Ареал снігового барса в центральній і південній Азії — гірські регіони загальною площею приблизно 1 230 000 км², ареал простягається через 12 країн: Афганістан, Бутан, Китай, Індія, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Непал, Пакистан, Росія, Таджикистан, і Узбекистан — від гір Гіндукуш в східному Афганістані і річки Сирдар'я через гори Памір, Тянь-Шань, Каракорум, Кашмір, Куньлунь і Гімалаї, до південного Сибіру. У Росії ареал покриває гори Алтай, Саяни, Танну-Ола і гори на захід від озера Байкал. У Монголії барса було виявлено у Монгольському Алтаї і Гобійському Алтаї та горах Хангай. У Тибеті він виявлений аж до Алтуньшані на півночі.
Популяція і захист[ред. | ред. код]
Загальну чисельність дикої популяції снігового барса оцінено між 4 000 і 7 500 осіб (подивіться таблицю нижче). У 1972 Міжнародний союз охорони природи помістив снігового барса в Червоний список як «вид, що перебуває під загрозою».
Також є 600—700 снігових барсів в зоопарках по всьому світі.
| Територія країни | Ареал, площа (км²) |
Оцінка чисельності (приблизно) |
|---|---|---|
| Афганістан | 50 000 | 100—200 |
| Бутан | 15 000 | 100—200 |
| Китай | 110 0000 | 2 000-5 000 |
| Індія | 75 000 | 200—600 |
| Казахстан | 50 000 | 180—200 |
| Киргизстан | 105 000 | 150—500 |
| Монголія | 101 000 | 500-1 000 |
| Непал | 30 000 | 300—500 |
| Пакистан | 80 000 | 200—420 |
| Таджикистан | 100 000 | 180—220 |
| Узбекистан | 10 000 | 20-50 |
Заповідні території:
- Національний парк Чітрал, в провінції Хайбер-Пахтунхва, Пакистан
- Національний парк Хеміс, в східному Ладакхі, Джамму та Кашмір, Індія.
- Національний парк Ханжераб на території Гілгіт-Балтистану, Пакистан.
- Національний парк Нанда-Деві, в штаті Уттаракханд, Індія (природний об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО).
- Національний природний заповідник Джомолунгма, Тибет, Китай.
- Національний парк Сагарматха, Непал (природний об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО).
- Заповідник Tumor Feng, західні гори Тянь-Шань, Сіньцзян-Уйгурський автономний район, Китай.
- Національний парк Долина Квітів, Уттаракханд, Індія (природний об'єкт Світової Спадщини ЮНЕСКО).
- Національний парк Shey-Phoksundo, Долпа, Непал
- Мисливський заказник Dhorpatan, Баглунг, Непал
- Національний парк Аннапурни, західний Непал
- Api-Nampa Conservation Area, західний Непал
- Національний парк Джігме Дордже, Бутан
- Гобійський національний парк, Монголія
- Убсунурська улоговина, на територіальній межі Монголії і Республіки Тува Росія
- Заповідник дикої природи Dibang, поблизу Anini, Індія
- Заповідник Аксу-Джабагли, Казахстан
- Заповідник Sarychat-Ertash State, Киргизстан
- Заповідник Katun, Росія
- Заповідник дикої природи Kibber, Lahaul Spiti, Гімачал-Прадеш, Індія
- Національний парк Pin Valley, Lahaul Spiti, Гімачал-Прадеш, Індія
- Національний парк Великі Гімалаї, Kullu, Гімачал-Прадеш, Індія
- Sacred Himalayan Landscape, Непал, Індія, Бутан
Живлення[ред. | ред. код]
Ірбіс є хижаком, що живе і полює поодинці. Більше всього він активний вночі, обходячи високогірні плато в пошуку здобичі. Основною здобиччю є нахур блакитний (Pseudois nayaur). Іншими є: козел гвинторогий, архар, баран азійський, тар, козоріг суматранський, горал, кабарга альпійська, свиня дика, пантолопа тибетська, ґоа, джейран, кулан, як дикий, бабак, заєць, пискуха, полівка. Взимку, спускаючись у ліси, полює на оленів, сарн і кабанів. У голодні часи він не гребує мишами та птахами. Як правило, ірбіс непомітно підкрадається до своєї здобичі і блискавично стрибає на неї. Часто використовує для цього високі камені, щоб несподівано повалити жертву додолу стрибком зверху й убити.
Розмноження[ред. | ред. код]
Вагітність триває у ірбісів близько ста днів. За один раз самиця народжує від двох до п'яти кошенят, що відбувається, як правило, в укриттях між скелями. Віднедавна у зоопарках вдається отримати потомство сніжних барсів. Іноді в неволі на світ можуть з'явитися до семи кошенят за одні пологи.
Таксономія[ред. | ред. код]
Первинно вид був описаний як Felis uncia. Пізніше його було розміщено у власному роді Uncia. Потім вид відносили то до роду Panthera, то Uncia. Зрештою, сучасні молекулярні дослідження свідчать на віднесення виду в межі роду Пантера, більше того він є близьким до виду тигр[6]:
| Panthera |
| ||||||||||||||||||||||||
Інше[ред. | ред. код]
Незаконне, але фінансово привабливе полювання за хутром снігового барса істотно скоротило його популяцію. На чорних ринках Азії шкура цього звіра може принести до 60 тисяч доларів. У всіх країнах свого існування сніговий барс знаходиться під охороною держави, але браконьєрство загрожує йому як і раніше. Останнім часом кількість снігових барсів злегка зросла і складає сьогодні близько шести тисяч особин, після того, як в 1960-х їх залишалася всього тисяча.
Сніговий барс є національним символом республік Північної і Південної Осетії. Також зображення барса використане в гербі міста Алмати. Стилізований крилатий ірбіс зображений на гербі Татарстану. Є національним хижаком Пакистану.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ McCarthy, T., Mallon, D., Jackson, R., Zahler, P. & McCarthy, K. (2017) Panthera uncia: інформація на сайті МСОП (версія 2017.2) (англ.) 08 листопада 2016
- ↑ а б Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 179.
- ↑ а б Решетило О.С. Зоогеографія. — Львів : Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2013. — 231 с. — ISBN 978-966-613-977-4.
- ↑ а б Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 21.
- ↑ Паночіні С. Словник біологічної термінології. — Харків : Рад. школа, 1931. — С. 6.
- ↑ O’Brien S. J. & Johnson W. E. The evolution of cats // Scientific American. — 2007. — Вип. 297. — № 1. — С. 68–75. (англ.)
- ↑ National Symbols of Pakistan // The Official Web Gateway to Pakistan (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Сніжні барси в Миколаївському зоопарку. BBC Україна. 6 липня, 2016 рік. |
- Сніговий барс фотогалерея на National Geographic [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Сайт Фонду збереження сніжного барса (http://www.snowleopard.org/ [Архівовано 4 жовтня 2020 у Wayback Machine.])
- Hemmer H. Uncia uncia // Mammalian Species. — 1972. — № 20. — С. 1–5. — DOI:.
- Montsion L. (2014). Uncia uncia. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 17.10.2020.
- McCarthy T., Mallon D., Jackson R., Zahler P. & McCarthy K. (2017). Panthera uncia. The IUCN. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 17.10.2020.
- Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 260, 261. — ISBN 0801880327.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про організм, що занесений до Червоної книги. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| ||||||||