Іридодіагностика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іридодіагностика — діагностика хвороб за змінами структури, кольору та рухливості райдужної оболонки ока.[1]

Зелено-жовта райдужна оболонка навколо прозорої зіниці
Мапа іридодіагностики лівої райдужної оболонки ока людини.
Мапа іридодіагностики правої райдужної оболонки ока людини.

Відповідно до уявлень іридодіагностів, цей метод діагностики оснований на знанні того, що кожний орган людського організму має рефлекторний зв'язок із певною ділянкою райдужної оболонки ока. І якщо якийсь орган або частина тіла «дають збій», очі відразу це відображають на ній. Саме за іридознаками — патологічними змінами на райдужній оболонці, що мають конкретну інтерпретацію, іридодіагност припускає характер патологічних змін в організмі. У Європі, включаючи Польщу, іридодіагностика як і раніше не є багато популярна.

Наукові дослідження, проведені методами доказової медицини, показали, що ймовірність правильно визначити діагноз за допомогою іридодіагностики не вище звичайної випадковості. У зв'язку з цим іридодіагностика часто розглядається як псевдонаука чи шарлатанство [2][3][4][5][6] Згідно з сучасними науковими даними, текстура райдужної оболонки ока є фенотипової рисою і розвивається в ході внутріутробного розвитку, не зазнаючи змін після народження. Стабільність структури райдужної оболонки ока використовується як основа для біометричних методик ідентифікації особистості[7][8]


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cline D; Hofstetter HW; Griffin JR. Dictionary of Visual Science. 4th ed. Butterworth-Heinemann, Boston 1997. ISBN 0-7506-9895-0
  2. Iridology
  3. Robert E. Bartholomew, Michael Likely. Subsidising Australian pseudo-science: is iridology complementary medicine or witch doctoring?//Australian and New Zealand Journal of Public Health Volume 22, Issue 1, pages 163—164, January 1998

    Iridology is quackery and has absolutely no scientific basis. In this regard, iridology is tantamount to witch doctoring

  4. Douglas Stalker, Clark N. Glymour. Examining holistic medicine. New York: Prometheus Books, 1985. p.172-178
  5. Greasley P. Is evaluating complementary and alternative medicine equivalent to evaluating the absurd?//Eval Health Prof. 2010 Jun;33(2):127-39
  6. John K. Gilbert. Science Education: Science, education, and the formal curriculum. p/16-17
  7. Handbook of remote biometrics : for surveillance and security. New York: Springer. 2009. с. 27. ISBN 978-1-84882-384-6. 
  8. Biometrics : personal identification in networked society (вид. [Online-Ausg.]). New York: Springer. 1996. с. 117. ISBN 0-7923-8345-1.