Ірландська Республіка (1919-1922)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Poblacht na hÉireann
(Saorstát Éireann)

Ірландська Республіка
Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії Flag of the United Kingdom.svg
1919 – 1922
Прапор Герб
Прапор Прапор
Розташування Ірландії
Терен Ірландська Республіка
Столиця Дублін
Мови Ірландська, англійська
Форма правління Republic
Президент
 - 1919 Cathal Brugha(англ.)
 - 1919–1922 Éamon de Valera(англ.)
 - 1922 Arthur Griffith
 - 1922 W. T. Cosgrave(англ.)
Законодавчий орган Dáil Éireann
Історія
 - Проголошення 24 квітня 1916
 - Декларація про незалежність 21 January
 - Ратифікація англо-ірландського договору 7 січня 1922
 - Проголошення Ірландської Вільної держави 6 грудня 1922
Площа
 - 1921 84 116 км2
Населення
 - 1921 4 400 000 осіб
     Густота 52,3 осіб/км² 
Попередник
Наступник
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії
Ірландська Вільна держава Flag of the United Kingdom.svg
Північна Ірландія Flag of the United Kingdom.svg

Ірландська Республіка (ірл. Poblacht na hÉireann або ірл. Saorstát Éireann, або англ. Irish Republic) — - самопроголошена держава, що існувала з 1919 по 1922 на острові Ірландія. Час існування республіки збігається з війною за незалежність Ірландії. Під час війни в республіці виникли політичні органи, які спиралися на підтримку більшості населення. Спроба покінчити з британським впливом на ірландському острові зазнала краху. Хоча республіка включила всю територію острова, вплив уряду не досягав до північно-східних регіонів (сьогоденна Північна Ірландія). Кінцем республіки вважається утворення Ірландської Вільної держави в 1922.

Передісторія[ред.ред. код]

Ще в кінці XIX століття в Ірландії, що була частиною Британської імперії починає набирати силу політичний рух прихильників самоврядування, Home Rule (гомрул), що мало за мету створення ірландського парламенту для вирішення питань всередині країни, при збереженні верховної влади британського монарха.

Оголошення республіки[ред.ред. код]

У 1916 в Дубліні відбулося повстання, відоме як Кривавий Великодень, в ході якого було задекларовано утворення Ірландської Республіки. Повстання було придушене британськими військами, ватажки були розстріляні, тисячі ірландців потрапили до в'язниці, але наступна героїзація образу революціонерів і борців за незалежність знайшла відгук у ірландської громадськості. З цього часу революційна партія Шинн Фейн, утворена у 1905 - 1908 роках і оголосивша своєю метою створення незалежної ірландської держави, почала завойовувати все більшу популярність у виборців. У жовтні 1917 на з'їзді партії Шинн Фейн була затверджена конституція, прийнято рішення про націленість на перемогу в парламентських виборах, президентом партії був обраний Еймон де Валера.

Утворення Дойла[ред.ред. код]

У грудні 1918 відбулися вибори у парламент Великобританії. На виборах в Ірландії переконливу перемогу здобула партія Шин Фейн, отримавша 73 з 105 належних депутатських місць, 6 місць замість попередніх 80 отримала Ірландська парламентська партія, решту 26 депутатів представляли партію юніоністів, причому 23 з них були обрані в Ольстері, що підтверджувало наявність явного розколу в ірландському суспільстві.

У січні 1919 депутати від Шинн Фейн відмовилися засідати у Вестмінстері, оголосили про створення власного ірландського парламенту - Дойла і прийняттям декларації незалежності підтвердили існування проголошеної ще 1916 Ірландської Республіки.

Зовнішньополітичні дії[ред.ред. код]

Відразу після прийняття декларації незалежності Дойл випустив зі звернення до всіх народів і урядів із закликом про визнання незалежної ірландської держави. Для участі від імені Ірландської Республіки в мирній конференції в Парижі були відправлені кілька делегатів, які добивалися участі і розгляду справи про визнання ірландської незалежності. Багато в чому через негативне ставлення до цієї ідеї з боку Великобританії і США делегати на конференцію допущені не були, що означало провал спроби домогтися незалежності мирним шляхом.

Війна[ред.ред. код]

Після оголошення незалежності і утворення Ірландської Республіки Великобританія почала на території острова бойові дії силами шістидесятитисячної армії під командуванням генерала Макреді. Організація ірландських волонтерів стала основною військовою організацією молодої держави і з тих пір стала називатися Ірландською республіканською армією. Чисельність ІРА становила близько 15 тисяч осіб, і її підрозділи явно не могли у відкриту протистояти вчетверо більшій професійній армії, тому ірландські війська зосередилися на тактиці партизанських і терористичних дій, створюючи летючі загони, що мали в якості основних цілей британські військові об'єкти, що діяли з засад, влаштовували підпали, вибірково вбиваючи високопоставлених англійців. Дії британської армії розцінювалися як окупація, і свої дії ірландці виправдовували як єдино можливі в такій ситуації.