Ірод Филип II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розподіл Царства Іродом Великим:
   Територія Ірода Архелая, з 6 Іудеї
   Територія Ірода Антипи
   Територія Ірода Филипа ІІ
   Територія Саломи І (міста Ябнех, Азот, Фесал)
   Автономні міста (Декаполіс)

Ірод Филип ІІ — (Herodes Philippos) з 4 по 34 рік тетрарх Ітуреї, Трахонітської області, Батанеї та Аврана, син Ірода Великого та його п'ятої дружини Клеопатри Єрусалимської.

Заповіт Ірода І Великого[ред.ред. код]

Ірод Великий у своїм третім за рахунком заповіті призначив Ірода Архелая основним спадкоємцем свого царства, а іншим своїм синам — Іродові Антипі та Іродові Филипу II, виділив менші області (тетрархії).

Дружина Соломія[ред.ред. код]

Ірод Филип ІІ був одружений на своїй племінниці Саломії, дочці Іродіади, яка була 30 років молодшою від нього. Саломія відома тим, що намовлена своєю матір'ю попросила голову Івана Хрестителя (Мр. 6:23-28).

Правління[ред.ред. код]

Імператор Тиберій зображений на монеті Ірода Филипа ІІ

Ірод Филип ІІ під час свого правління відбудовує коло джерел Йордану давнє зруйноване місто Баніас, яке називає Кесарією. Однак місто назвали Кесарія Филипа, щоб відрізнити її від Кесарії над морем побудованої Іродом Великим. Недалеко від міста поставив велику статую Октавіана Августа, що здалека впадала у очі при наближенні до міста.
На північному побережжі Генезаретського Озера, недалеко від впадіння Йордану в це озеро, Филип відбудував містечко Витсаїда і назвав його у честь дочки Августа — Юлія.

Йосиф Флавій про Ірода Филипа ІІ[ред.ред. код]

Йосиф Флавій у Юдейських старожитностях пише про Ірода Филипа ІІ:

Тоді ж, на двадцятому році правління Тиберія, помер і брат тетрарха Ірода - Филип, після того як протягом тридцяти семи років правив Трахоном, Гавланітідою і Батанеєю. Його правління відрізнялося м'якістю і спокоєм. Він провів усе життя в межах підпорядкованої йому області. Коли йому траплялося виїжджати, він робив це в супроводженні декількох обраних. При цьому за ним завжди возили його крісло, сидячи на якому, він творив суд. Якщо по дорозі до нього був хто-небудь зі скаргою, то він не довго думаючи, тут же ставив крісло, сідав на нього і вислуховував обвинувача. Винних він тут же піддавав покаранню і негайно відпускав тих, кого звинуватили несправедливо. Філіп помер в Юліаді. Труп його був доставлений в мавзолей, який він сам заздалегідь спорудив для себе, і урочисто там похований. Так як Филип не залишив після себе потомства, то Тіберій взяв його область собі і приєднав її до Сирії. Втім, доходи з цієї тетрархії він розпорядився зберегти за нею.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 34.