Іронія долі
| Іронія долі | |
|---|---|
| Ирония судьбы, или С лёгким паром! | |
 |
|
| Жанр | Лірична комедія |
| Режисер | Ельдар Рязанов |
| Сценарист | Еміль Брагинський |
| У головних ролях |
Андрій М'ягков Барбара Брильська Юрій Яковлєв |
| Композитор | Мікаел Тарівердієв |
| Кінокомпанія | Мосфільм |
| Тривалість | 192 хв. |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1975 |
| IMDb | ID 0073179 |
Іронія долі (рос. Ирония судьбы, или С лёгким паром!) — радянський двосерійний художній фільм 1975 року. Поєднує елементи ексцентричної кінокомедії та романтичної драми.
Історія [ред.]
У 1971 році в радянських театрах іде вистава «Одного разу новорічної ночі», який після чотирьох років вийде в кінематографічному варіанті під назвою «Іронія долі». Природно, що спектакль-прототип набагато коротший за фільм, але загальний сюжет у них той самий.
До сьогодні, за традицією, цей фільм щороку в новорічні свята показують на телеканалах країн колишнього СРСР та України.
Синопсис [ред.]
Події у фільмі розгортаються в переддень Нового року. Один із головних героїв, Євген ("Женя") Лукашин, що проживає на 3-ій вулиці Будівельників (Строителей) у Москві, планує піти в лазню з друзями, а потім відзначити свято зі своєю нареченою Галею. У лазні друзі, що неабияк перепили, вирішують, що Женя, а не його друг Павлик, повинен летіти в Ленінград, і садять Лукашина на літак. Весь політ Лукашин спить і не помічає, що опинився в ленінградськім аеропорту Пулково. За іронією долі в Ленінграді існує така сама адреса (3-а вулиця Будівельників), такий самий типовий будинок, в якому існує така сама квартира зі схожою обставою, що і в Москві. Навіть ключ від московської квартири підходить до ленінградської.
Посилання [ред.]
 |
Це незавершена стаття про кінематографію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
