Іронія долі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іронія долі, або З легкою парою!
Ирония судьбы, или С лёгким паром!
1976 ironiya sudby ili s legkim parom.jpg
Жанр Лірична комедія
Режисер Ельдар Рязанов
Сценарист Еміль Брагинський


Ельдар Рязанов

У головних
ролях
Андрій М'ягков
Барбара Брильська
Юрій Яковлєв
Композитор Мікаел Тарівердієв
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість  192 хв.
Країна  СРСР
Рік  1975
IMDb ID 0073179
Наступний  Іронія долі. Продовження

Іронія долі (рос. Ирония судьбы, или С лёгким паром!) — радянський двосерійний художній фільм 1975 року. Поєднує елементи ексцентричної кінокомедії та романтичної драми.

Історія[ред.ред. код]

У 1971 році в радянських театрах іде вистава «Одного разу новорічної ночі», який після чотирьох років вийде в кінематографічному варіанті під назвою «Іронія долі». Природно, що спектакль-прототип набагато коротший за фільм, але загальний сюжет у них той самий.

До сьогодні, за традицією, цей фільм щороку в новорічні свята показують на телеканалах країн колишнього СРСР та України.

Синопсис[ред.ред. код]

Події у фільмі розгортаються в переддень Нового року. Один із головних героїв, Євген ("Женя") Лукашин, що проживає на 3-ій вулиці Будівельників (Строителей) у Москві, планує піти в лазню з друзями, а потім відзначити свято зі своєю нареченою Галею. У лазні друзі, що неабияк перепили, вирішують, що Женя, а не його друг Павлик, повинен летіти в Ленінград, і садять Лукашина на літак. Весь політ Лукашин спить і не помічає, що опинився в ленінградськім аеропорту Пулково. За іронією долі в Ленінграді існує така сама адреса (3-а вулиця Будівельників), такий самий типовий будинок, в якому існує така сама квартира зі схожою обставою, що і в Москві. Навіть ключ від московської квартири підходить до ленінградської.

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.