Іронія долі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іронія долі, або З легкою парою!
Ирония судьбы, или С лёгким паром!
1976 ironiya sudby ili s legkim parom.jpg
Жанр Лірична комедія
Режисер Ельдар Рязанов
Сценарист Еміль Брагинський


Ельдар Рязанов

У головних
ролях
Андрій М'ягков
Барбара Брильська
Юрій Яковлєв
Композитор Мікаел Тарівердієв
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість  192 хв.
Країна  СРСР
Рік  1975
IMDb ID 0073179
Наступний  Іронія долі. Продовження

Іро́нія до́лі, або́ З легко́ю па́рою (рос. Ирония судьбы, или С лёгким паром!) — радянський двосерійний художній фільм 1975 року. Поєднує елементи ексцентричної кінокомедії та романтичної драми.

Історія[ред.ред. код]

У 1971 році в радянських театрах іде вистава «Одного разу новорічної ночі», який після чотирьох років вийде в кінематографічному варіанті під назвою «Іронія долі». Природно, що спектакль-прототип набагато коротший за фільм, але загальний сюжет у них той самий.

До сьогодні, за традицією, цей фільм щороку в новорічні свята показують на телеканалах країн колишнього СРСР та України.

Синопсис[ред.ред. код]

Події у фільмі розгортаються в переддень Нового року. Один із головних героїв, Євген ("Женя") Лукашин, що проживає на 3-ій вулиці Будівельників (Строителей) у Москві, планує піти в лазню з друзями, а потім відзначити свято зі своєю нареченою Галею. У лазні друзі, що неабияк перепили, вирішують, що Женя, а не його друг Павлик, повинен летіти в Ленінград, і садять Лукашина на літак. Весь політ Лукашин спить і не помічає, що опинився в ленінградськім аеропорту Пулково. За іронією долі в Ленінграді існує така сама адреса (3-а вулиця Будівельників), такий самий типовий будинок, в якому існує така сама квартира зі схожою обставою, що і в Москві. Навіть ключ від московської квартири підходить до ленінградської.

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.