Іршава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іршава
Irshava.png
Герб Іршави
Панорама міста
Панорама міста
Іршава
Іршава на мапі району
Іршава на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Район/міськрада Іршавський район
Код КОАТУУ 2121910100
Засноване Перша письмова згадка датована 1341 роком (672 р.)
Статус міста з 1982 року
Населення 10.311
Площа 25.80 км²
Поштові індекси 90100
Телефонний код +380-3144
Координати 48°19′02″ пн. ш. 23°02′15″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 23.03750° сх. д. / 48.31722; 23.03750Координати: 48°19′02″ пн. ш. 23°02′15″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 23.03750° сх. д. / 48.31722; 23.03750
Висота над рівнем моря 131 м
Водойма Річки: Іршавка, Синявка
День міста Перша неділя Жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Іршава
До обл./респ. центру
 - залізницею Боржавська залізниця км
 - автошляхами 80 км
Міська влада
Адреса 90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н, м.Іршава, пл.Народна,2
Веб-сторінка Іршавська міська рада
Міський голова Бобик Степан Степанович

Іршáва ( укр. Іршава, угор. Ilosva, словац. Iršava, чеськ. Iršava, їдиш ארשעווע, нім. Irschawa, пол. Irszawa, рум. Iloșva ) — місто (város, варош) районного значення в Закарпатській області, адміністративний центр Іршавського району. Має значну густоту населення, в порівнянні з невеликим розміром міста. Місто розташоване у передгір'ї Карпат, на обох берегах ріки Іршавка (притоки Боржави), із всіх сторін оточене горами, височинами і лісами.

Історія[ред.ред. код]

Іршава та її околиці були заселені ще з давнини. На околицях міста існувало два городища на горі Стремтура і городище на горі Бодулів, на місті якого в XIII ст. було зведено кам'яний замок.

У VIII-VII ст. до н.е на північній околиці сучасного міста, на горі Стремтура існівало добре укріплене городище доби залізного віку (одне з найдавніших фортифікаційних об'єктів Закарпаття). ІХ-ХІ ст. н.е. – з'являється слов'янське поселення в південно-західній околиці Іршави (гора Бодулів).

Точно не відомо звідки взялася назва Іршава. За однією із версій котра поширена серед населення, назва пішла від річки в долині якої перші люди поселилися. Вони помітили, що під час повноводдя вода забарвлювалися в коричневий колір, ніби колір іржі. Звідси і виникла назва річки Іржавка(зараз ця річка називається Іршавка), а невеличке поселення на її берегах стали називати Іржава, що з часом трансформувалося на Іршаву.

Перша письмова згадка про поселення датована 1341, яке у тогочасних документах для зручності називалося Максемгаза (Makszemhaza - тобто дім Максима). В Тодішнім власником був Максим, син волоського князя Татомира. Вірогідно місцеве населення і надалі вживало первісну назву поселення Іржава, Іршава, Ілошва і тому, коли у 1460 році угорський король Матяш видає грамоту на право володіння, рід Максима починає писатися Ілошваями (de Ilosva). XV-XVII століття характеризувалося частими війнами, повстаннями і хворобами.

У 1458 і в кінці XVII ст. Іршаву пограбовано та спалено. Після цих подій в Іршаві залишилося буквально кілька сімей, тому поселення розвивалося дуже повільно.

‎

З XIX ст. — центр Верховинського повіту Березького комітату. У середині XIX ст. поселення мало власну печатку з такою символікою (гербом): дерево, біля якого стоїть селянин, що тримає в правій руці три риби. Хоч зараз Іршава має населення понад 10 тисяч, кілька століть тому в Іршаві нараховувалося близько 100 дворів. У період війни 1703-1711 рр. під проводом Ференца II Ракоці‎ Ірашавщина була одним з районів військових дій. У повстанських загонах билося близько 100 жителів селища.

У «Географічному довіднику Угорщини» за 1851 рік[1] про Іршаву подані такі дані:

« Ilosva, (Irsáva), orosz falu, Beregh vmegyében, Munkácshoz délre 3 mfldnyire: 18 r., 617 g. kath., 34 ref., 18 zsidó lak. Gör. kath. parochia. Van itt egy büdösköves ásványos forrás, vizimalom, egy régi vár omladéka Budolo hegyén. Szántóföldei egyik nyomáson termékenyek; rétjei jók; erdeje szép, és sok makkot, gubacsot szolgáltat. F. u. az Ilosvay nemz.

переклад:

Ілошва (Іршава). Русинське село у Березькому комітаті, розташоване на південь від Мукачева: 18 римо-католиків, 617 греко-католиків, 34 реформаторів та 18 юдеїв. Мінеральне джерело з погано пахнучою водою, водяний млин, руїни древнього замку на горі Будулів. Орна земля родюча, луки хороші, ліс красивий, добре родять жолуді і дубильні горіхи. Землевласник – рід Ілошваї.

 »
Замок Бодулів. Обстеження території: Сабо T.Felmérési vasalt: Szabó T.

У кінці XIX століття тут побудовано млин та лісопилку, з’явилося поштове відділення.

На початку XX століття в Іршаві було близько 300 будинків, населення 1315 осіб. У 1916 році побудовано вузькоколійку між Береговом, Іршавою та Кушницею (див. Боржавська вузькоколійна залізниця). До нашого часу вціліла тільки частина цієї вузькоколійки. Тут щоденно курсує потяг сполученням Іршава — Хмільник — Виноградів.

В період з 1910 по 1919р в Іршаві проживало 969 русинів і 947 угорців. За Тріанонським мирним договором землі Березького комітату відійшли від угорщини. Сьогодні майже на 10 тис. населення припадає не більше 200 угорців.


У 1920-1930-х в Іршаві було декілька млинів, один з них водяний, кузні, лісопилка, цех з переробки льону, магазини, корчми, ресторан, школи, дитсадок та приватні лікарні.

У 1921 тут містився окружний комітет компартії Чехословаччини.

Перед Другою світовою війною Іршава деякий час входила до складу Чехословаччини.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У роки фашистської окупації в околицях Іршави діяв партизанський загін об'єднань Дюли Урсти — Івана Прищепи.

До війни в місті проживало чимало євреїв. У 1944 все єврейське населення було вивезено до концентраційних таборів. Нині в колишній синагозі розташована станція Юних туристів.

У 1945 Підкарпатська Русь ввійшла до складу Української РСР, і була перейменована на Закарпаття так само як і її жителі, які більше не були русинами, а з новими паспортами стали українцями. Так Іршава стала українським радянським містом.

Українська РСР[ред.ред. код]

У 1980 Іршава отримала статус міста районного підпорядкування.

Іршава, 2010

Культура[ред.ред. код]

На території району збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в Арданові, Білках та на горах Бодулів та Стремтура, що на околицях Іршави. Їхня історія пов’язана із стародавньою Римською імперією.

Замок в урочищі Бодулів[ред.ред. код]

Докладніше: Замок Бодулів

На південний захід від міста Іршава, між селами Сільце і Собатин, підноситься гірський кряж Бодулів. Невелика округла вершина цього кряжу була обрана як місце для заснування поселення, а згодом - для будівництва укріплень. Підступи до гори з півночі і північного заходу ускладнює болотиста місцевість, у 200-х метрах на південний схід від схилу гори протікає річка Іршавка (притока Боржави). Північно-західний і східний схили височини відрізняються крутизною, південно-східний схил пологий. Місце було обране дуже вдало - звідси навколишні землі добре проглядалися на відстані кількох десятків кілометрів. Це місце було настільки привабливим, що на майданчику гори в різні часи існував ряд поселень, що належали різним епохам і культурам. Згадок про замок в письмових джерелах не виявлено, тому він вважається одним із найбільш маловідомих укріплень Закарпатської області.

Городище на горі Стремтура поблизу міста Іршава[ред.ред. код]

Перший етап будівництва: IX століття до н.е. Останній етап будівництва: VII століття до н.е. В 1,5 кілометрах на північ від міста Іршава височіє гора Стремтура. На її вершині було влаштовано горизонтальний майданчик, що перебував на висоті 350 метрів над рівнем моря. Цей майданчик був використаний для заснування одного з найдавніших і найбільших фортифікаційних об'єктів Закарпаття. Виходячи із вдалого (з точки зору оборони) розташування городища, можна зробити висновок, що поселення в цьому місці будувалося, перш за все, як надійний укріплений пункт. IX століття до н.е. Близько 2 700 - 2 900 років тому на горі сформувалося городище. Його площа - близько 8 гектарів. Городище було захищене валами і ровами. Під час розкопок на території городища були знайдені фрагменти кераміки: амфор, мисок, судин раннього залізного віку (ХІ - VI століть до н.е.). Крім цього, тут були знайдені 13 залізоплавильний сурм і кілька «козлів» - відходів виробництва у вигляді залізного шлаку. Наші дні. Ймовірно, збереглися залишки ровів і валів.

Теперішній час. Архітектура міста[ред.ред. код]

Тріумфальна Арка. Збудована на честь 300-річчя возз'єднання України та Росії.

У довоєнний і воєнний період архітектура була схожа на більшість тогочасних сіл. У цей період у місті проживало багато євреїв, угорців і словаків деякі з них мали невеличкі магазини (кав'ярні, хлібобулочні магазини і т. д.). Деякі з тих будинків збереглися й до тепер, наприклад: будинок ст.Іршава, будівля Банку біля центрального мосту, будинки навпроти першої школи, місцева Синагога, зараз у ній розташоване відділення червоного хреста; будинок у якому тепер знаходиться станція юних туристів, був приватним і належав двом братам євреям. Старих будинків залишилося дуже мало, більшість з них було знесено під забудову нових.

У післявоєнні роки (з 1945 по 1960), почалась індустріалізація майбутнього міста. У ці роки було побудовано багато підприємств, кооперативів, і заводів (Ремверстат Іршава, Швейна фабрика, Бавовняно-ткацька, Абразивний завод, Вин-завод, Комбікормовий завод, завод побутової хімії, і т.д.). У кінці 50-х на початку 60-х років у місті було збудовано кінотеатр "Дружба" (зараз у ньому знаходиться "Будинок дитячої творчості"). У 60-ті роки почалася розбудова центра міста, було знесено всі старі будинки у районі забудови. Було побудовано: "Торговий центр" (Гастроном), РБК-Районний Будинок Культури (збудований на місті Амфітеатру), Міську і Районну ради, Будинок дитячої творчості (зараз у ньому розташований краєзнавчий музей), універсам "Жовтневий" тепер "Дитячий", Будинок Пошти (Укр-Пошта), КООП Іршава (невелика мережа магазинів) і т. д.

З найстаріших споруд можна відзначити Церкву Петра і Павла (що у центрі міста), колись вона була Греко-католицькою, а з часом стала Православною. Місцева знаменитість - Центральний міст, збудований ще за часів першої Чехословацької Республіки є найстарішим мостом у місті і одним з найстаріших у районі, він є єдиним у своєму роді. Міст розташований у самому центрі міста, він з'єднує два береги річки Іршавка. Через своє вдале розташування він є найбільш відвідуваним мостом, через нього проходить автошлях Т0719, тому рух у місті по його центральній частині дуже жвавий у робочі дні (особливо зранку). Також у місті є дві нові церкви; греко-католицький Петропавлівський храм 2000-2008р (знаходиться у центрі міста біля набережної), і великий православний Свято-Іллінський храм, будівництво якого розпочалося ще у 1992 році і триває до тепер.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Також у місті є дві великі школи І-ІІІ ступенів акредитації (Школа №1 знаходиться на лівому березі, а школа №2 на правому березі р. Іршавка), гімназія, дві початкові школи, близько 8 дитсадків, музична школа, школа мистецтв, ДЮСШ, дві автомобільні школи.

Промисловість[ред.ред. код]

Основні промислові підприємства за видами:

Машинобудування[ред.ред. код]

  • ЗАТ «Іршавський абразивний завод» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 12
  • ВАТ «Іршавремверстат» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 110
  • ВАТ «Іршавське РТП» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 29

Лісова, деревообробна[ред.ред. код]

  • ЗАТ «Іршавська меблева фабрика» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 20
  • ТзОВ «Фактор-Тойс» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Федорова, 29 корпус 1

Харчова промисловість[ред.ред. код]

  • Завод продтоварів - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Шевченка, 70
  • Промкомбінат ОСС - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Борканюка, 67
  • Хлібокомбінат РСС - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна,116
  • Барва - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Шевченка,11
  • ПП «Гроно-1» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Фединця, 50

Легка промисловість[ред.ред. код]

  • СП «Сандерс-Іршава» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49
  • ТзОВ «А.М.Ітро» - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Борканюка, 67

Поліграфія[ред.ред. код]

Райдрукарня - Іршавський р-н, м. Іршава, вул. Гагаріна, 36

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

  • Жупанин Степан Ілліч (18 січня 1936 — 7 січня 2005) — український письменник, педагог. Лауреат премії імені Лесі Українки. Член Національної спілки письменників України від 1974 року.
  • Іванна Баґова (* 1993) — словацька співачка, переможець Голосу Чехії Словаччини

Джерела[ред.ред. код]

  • «Замки Подкарпатской Руси», Дмитрий Поп, Иван Поп, 2004
  • «До питання про історію замків Закарпаття», О.М. Гомоляк, 2007
  • «Исследование замков Закарпатья», И.А. Прохненко, Е.М. Гомоляк, И.Т. Зомбор, 2009
  • «История городов и сел Украинской ССР», Том «Закарпатье» (стр. 244)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Fényes Elek - «Magyarország geográfiai szótára», Pesten 1851

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.