Іршанськ
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Країна |  Україна |
| Область/АРК | Житомирська область |
| Район/міськрада | Володарсько-Волинський район |
| Рада | Іршанська селищна рада |
| Код КОАТУУ: | 1821155400 |
| Основні дані | |
|---|---|
| Статус смт | із 1960 року |
| Площа | 38,300 км² |
| Населення | 6040 |
| Поштовий індекс | 12110 |
| Телефонний код | +380 4145 |
| Географічні координати | 50°45′5″ пн. ш. 28°43′16″ сх. д. |
| Водойма | річка Ірша |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Нова Борова |
| До обл. центру: | |
| - залізницею: | 69 км |
| - автошляхами: | 75 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 12110, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, смт. Іршанськ вул. Гулія,7 |
Іршанськ — смт у Житомирській області, Володарсько-Волинському районі, що на Поліссі, знаходиться біля річки Ірша.
[ред.] Історія
Заснування селища пов'язано з появою головного промислового об'єкту селища — Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, що спеціалізується на видобутку та збагаченні ільменітових руд (титанова руда). Розсипні родовища ільменіту розташовані в радіусі від шести до двадцяти одного кілометра від Іршанська. Технологія передбачає розкриття, видобуток і збагачення руди. На даний час ГЗК входить у склад ЗАТ "Кримський ТИТАН".
Іршанськ — селище титанодобувників. Розміщене в північно-східній частині Володарськ-Волинського району Житомирської області, на правому березі річки Ірші (звідси назва). Відстань від обласного центру — міста Житомира — 60км, від районного центру — селища Володарськ-Волинський — 32км, від залізничної станції "Нова Борова" — 11км.
Станом на 01.01.2007 року чисельність населення становить 6556 жителів. Утворений Іршанськ 5 серпня 1960 року на базі промислових майданчиків Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) та Іршанського будівельно-монтажного управління №72 (БМУ-72) як робітниче селище. Першими поселенцями на теренах сучасного Іршанська в 1953 році були геологорозвідники та будівельники. У народі нове поселення називали "11-тий кілометр" (відстань від тодішньої залізничної станції "Турчинка") та неофіційно величали — "місто Титаноград". На той час новий населений пункт адміністративно підпорядковувався Новоборівській селищній раді. У ньому проживали робітники, службовці та їх сім'ї, всього 876 мешканців.
Надра околиць Іршанська багаті на цінні мінерали. Серед них перше місце займають поклади ільменіту. Відкривачем поліського металу в 30-тих роках XX століття був відомий житомирський геолог, професор Степан Володимирович Бєльський. Саме він представив перші дані про наявність ільменіту високих концентрацій у русловій частиніІрші.
Подальші пошуки, вивчення й оцінка продовжувались геологорозвідниками в довоєнні та післявоєнні роки. Згідно з легендою, ще за часів Івана Богуна, на берегах древньої Рзи (Ірші) місцеві жителі відшукали болотну руду. З неї виготовляли метал на плуги та серпи, на зброю, на шоломи та кольчуги. Особливо славилися мечі. І були вони такими гартованими, що слава про їх міць ішла далеко за межі Київської Русі.
Наприкінці 1954 року в числі першої організованої виробничої одиниці з Киргизії на Прирейкову базу селища Нова Борова, для забезпечення новобудови електроенергією, прибув енергопоїзд №37 із трудовим колективом у складі 31 фахівця. Відтоді почалася славна історія Іршанського ГЗК — головного підприємства Житомирщини з видобутку ільменітових пісків та їх збагачення.
Першим директором комбінату був призначений Семен Маркелович Санніков. Нове підприємство розпочало розробку Іршанської групи родовищ титанових руд.
Весною 1956 року дослідна 50-ти літрова драга видала перші кілограми ільменітового концентрату. На той час, окрім комбінату, в Іршанську діяли два будівельно-монтажні управління, Турчинський промисловий комбінат, хлібопекарня. Для робітників збудували гуртожитки барачного типу (теперішня вулиця Гулія). Згодом населений пункт досяг певного благоустрою. На його території вже розміщувались клуб, дві бібліотеки, медичний пункт, дитячий садок, поштове відділення зв'язку, їдальня. У 1956 році збудовані два перші сучасні житлові будинки №1 та №3 по вулиці Гагаріна з усіма зручностями. У січні 1960 року Іршанськ отримав статус селища міського типу й став центром селищної ради. Того ж року відбулися перші вибори до ради, на яких обрано 25 депутатів.
В 1986 році селище титанодобувників нагороджене Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР за трудові успіхи, високу культуру та зразковий благоустрій. Іршанськ є важливим промисловим центром Володарськ-Волинського району. Іршанський ГЗК (філія ЗАТ "Кримський Титан") — одне з найпотужніших гірничодобувних підприємств України. Головними споживачами ільменітового концентрату, який виробляє комбінат, є підприємства хімічної промисловості України, а також Росії, Казахстану, Чехії, США.
Каменеобробні підприємства селища "Рута", "Іван", "Стиль", "Основа АТ" є лідерами каменеобробної галузі району. Вони постійно нарощують обсяги виробництва з видобутку та обробки природного каміння (габро, лабрадорити, граніт, анортозити). Кам'яні вироби цих підприємств (пам'ятники, облицювальні матеріали) користуються великим попитом в Україні та за її межами.
Іршанськ сьогодні — це культурно-освітній центр Полісся. Справжньою мистецькою перлиною селища є Палац культури "Титан". У ньому працює більше десяти творчих об'єднань. Почесне звання "народний" має хор української пісні "Забава". Зразковий дитячий танцювальний колектив "Райдуга" є постійним учасником та переможцем оглядів, конкурсів і фестивалів. Неабияке виховне значення має започаткований в Іршанську обласний фестиваль для дітей-інвалідів.
Перший навчальний заклад Іршанська був побудований в 1961 році. Нині в загальноосвітній школі навчається 945 учнів, працює 89 вчителів. В селищі також функціонують музична школа, установи охорони здоров'я, дитячий садок, бібліотека, сучасні торговельні центри, філії банків. На околиці Іршанська розміщені: санаторій-профілакторій та фізкультурно-оздоровчий комплекс.
У центрі поселення, на одному із житлових будинків, встановлено меморіальну дошку на пам'ять другого директора гірничо-збагачувального комбінату Володимира Макаровича Гулія — за значний внесок у розвиток Іршанська. Велике значення у відродженні духовності відіграють Українська православна Свято-Покровська церква, церква Євангельських християн-баптистів. Їх культові споруди є прикрасою селища. Запрошуємо відвідати мальовниче селище титанодобувників Іршанськ! Тут Ви познайомитесь з його історією, насолодитесь поліськими краєвидами, потрапите в мистецький вир творчих колективів, на які багатий Іршанськ.
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
|
[ред.] Посилання
[ред.] Див. також
 Міста і смт Житомирської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Андрушівка · Баранівка · Бердичів · Житомир · Коростень · Коростишів · Малин · Новоград-Волинський · Овруч · Олевськ · Радомишль | |
| Смт: | Биківка · Біла Криниця · Брусилів · Бучмани · Вакуленчук · Великі Коровинці · Володарськ-Волинський · Головине · Городниця · Гранітне · Гришківці · Гуйва · Діброва · Довбиш · Дружба · Ємільчине · Жовтневе · Іванопіль · Іршанськ · Кам'яний Брід · Корнин · Лугини · Любар · Мар'янівка · Миропіль · Народичі · Нова Борова · Нові Білокоровичі · Новогуйвинське · Новоозерянка · Озерне · Першотравенськ · Першотравневе · Полянка · Попільня · Романів · Ружин · Червоне · Червоноармійськ · Черняхів · Чоповичі · Чуднів · Яблунець | |
