Ісакча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісакча
рум. Isaccea
Герб
Розташування міста Ісакча
Основні дані
Країна Румунія
Регіон Тульча (повіт)
Населення 5 614
Площа міста 103,97 км²
Густота населення 1,521 осіб/км²
Географічні координати 45°16′11″ пн. ш. 28°27′35″ сх. д. / 45.26972° пн. ш. 28.45972° сх. д. / 45.26972; 28.45972Координати: 45°16′11″ пн. ш. 28°27′35″ сх. д. / 45.26972° пн. ш. 28.45972° сх. д. / 45.26972; 28.45972
Міська влада
Веб-сторінка http://isaccea.romclub.ro/
Мер міста Ilie Petre

Ісакча, Ісакчя, Облучиця (рум. Isakcea, тур. Isakca) — місто у Румунії, у Добруджі, в Тульчинському повіті. Розташоване на правому березі Дунаю за 35 км на північний захід від міста Тульча. Населення становить 5,6 тис. мешканців (2002). Порт на Дунаї.

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Місто існувало в перед-історичні часи, 5000 р. до Р.Х. — залишки неолітичного поселення в півніно-західній частині міста.

На місцевості жили ґети й греки у заснованому ними колоніальному селищі.

В 514 році до Р.Х цар Персії Дарій І мав тут битву зі скіфами.

З колонізацією краю кельтами у 3 століття до Р.Х. містечко отримало назву Новіодунум (Noviodunum), що означає з кельтської «Новий замок» («novio» — «новий»; «dunum» — «високий замок» і «острог»)

Римські часи[ред.ред. код]

Новіодунум став частиною Римської імперії в 46 році у провінції Мізія. Був обнесений муром і набув статус головного міста й військової бази в нижньому Наддунав'ї. Його руїни знаходяться за 2 км на схід від центра Ісакчі на пагорбі Ескі-Кале (тур. «Стара фортеця»). В Новіодунумі розміщувались штаби римських легіонів: Легіон 5 Македонський, Легіон 1 Іовія. За 3 км від фортеці було знайдено скарб з 1071 римської монети , який було сховано у часи правління Галлієнуса (267 р.) коли готи й герули воювали з Римською імперією. Вважається, що саме готи й герули зруйнували фортецю.

В 4 столітті місто стало християнським центром. Тут було знайдено поховання 4 римських християнських мучеників: Зотиса, Аттала, Камазія, Філіпа біля Нікуліцеля (Niculiţel).

В 365 році тут сталася битва між римлянами (на чолі з імператором Флавіус Валенс) і готським племенем тервінги (конунг Атанарік (Athanaric)). Римське військо переправилося через Дунай човниковим мостом у Новіодунумі й зустріло готське військо у Бесарабії. Готи були переможені й просили миру, який підписали посередені Дунаю, у договорі готи обіцяли не ступати більше на землі Риму.

Візантійські часи[ред.ред. код]

З поділом Римської імперії на Західну й Східну, або Візантійську, місто стало важливою військово-морською базою на Дунаї.

Германський народ ругії, союзники гунів під керівництвом конунга Валіпса взяли Новіодунум приблизно у 434-441 роками й включили його до Гунської імперії. Проте місто було повернено візантійським імператором Юстініаном І. Юстініан І перебудував фортецю й зробив місто центром єпископства.

Слов'янські часи[ред.ред. код]

Слов'яни з'явилися тут у 500-520 рр. засвідченим записом Йордана у 551 році у «Походженні й справах ґотів». Він називає Новіодунум найпівденнішим слов'янським містом. Тоді місто здобуло слов'янську назву Облучиця, що походить від слова «облутак», що означає круглий, відшліфований річковою водою камінь . В 602 році Візантія втратила місто внаслідок воєн зі слов'янами і аварами. У місті взяли владу слов'яни. Місто належало до Болгарського царства й Київської Русі (за Святослава).

Облучиця — українська і болгарська назва порту.

Турецькі часи[ред.ред. код]

Фортеця великого стратегічного значення, місце, біля якого турки часто будували мости для переходу військ на лівий берег Дунаю. Так у 1484 р. для захоплення Білгорода і Кілії, в 1621 і 1672 рр. для походів на Україну тут було зведено мости для переправки турецьких військ.

Турецька фортеця була базою для дій на Нижньому Дунаї і проти Бессарабії. У 1771 році генерал Вейсман, переправившись зі своїм загоном через Дунай, увірвався в Ісакчу і спалив тамтешні склади; того ж року, 24 жовтня, він знову підійшов до фортеці, гарнізон якої, бачивши наближення російських військ, кинув свою фортецю й втік. Після цього турки зруйнували Ісакчу, але потім знов перетворили на укріплений складовий пункт.

У війну 1789-91 рр. під містом Ісакча відбулось зіткнення російської флотилії під начальством Рібаса з турецькою, що призвело до захоплення останньої. Захисники Ісакчі втікли, і фортецю знов зруйновано. Через деякий час турецькі війська зайняли Ісакчу, але в березні 1791 р. були вигнані звідти загоном російського ген. — л. кн. Голіцина.

Під час війни 1828 р. І., яку турки перетворили у фортецю, здалася без опору після переправи російської армії через Дунай. У Східну війну 1853—1856 років судам російської дунайської флотилії, що піднімалися до Галаца, довелося проходити повз Ісакчу і витримати її вогонь. 12 березня 1854 р., після переправи загону російського ген.-л. Ушакова до Тульчи, турки кинули Ісакчу, яку того ж дня зайняли українські козаки; але після відступу російського ген. Ушакова на лівий берег Дунаю Ісакча знову перейшла під владу турків.

У війну 1877-78 р. після переправи російського 14-го армійського корпусу до Галаца Ісакчу 14 червня зайняв загін ген.-майора Янова, без бою.

Джерела[ред.ред. код]