Ісидор (митрополит Київський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісидор (митрополит Київський)
Ісидор (митрополит Київський)
Митрополит Ісидор
1436 — 1439-й Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1436 — 1439
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Митрополит Герасим
Наступник: Митрополит Григорій II
 
Смерть: 27 квітня 1463(1463-04-27)
Рим

Ісидо́р (1385, Салоніки — 27 квітня 1463, Рим) — Митрополит Київський і всієї Руси (1433—1458), Латинський патріарх Константинопольський (1458-62).

Життя[ред.ред. код]

Ісидор був греком за походженням і народився у Салоніках. До 1433 року був ігуменом монастиря на ім'я святого Димитрія в Константинополі, брав участь у посольстві імператора на Базельський Собор Католицької Церкви (1434 року), де було ухвалено рішення про скликання спеціального собору для об'єднання Греко-Православної й Католицької Церков.

Після смерті Фотія московський князь послав Іону на висвячення до Констонтинополя. Проте патріарх уже висвятив Ісидора на Київського митрополита. Це породило велику неприязнь Іони та московського духовенства до митрополита.

На Литві в той час управляв православними єпархіями митрополіт Гарасим. Висвячення митрополита Ісидора Константинопольським патріархом Іосифом на руську митрополію мало певну мету — схилити росіян і українців до участі в Соборі по об'єднанню Церков. У Москві Ісидор був прийнятий неохоче, тому що на Московську митрополію вже був обраний інший кандидат, з місцевих, якого відправили у Константинополь для возведення в сан.

Прибувши до Москви, Ісидор відразу заговорив про майбутній Собор в Італії й висловив бажання поїхати на нього як представник Руської митрополії. Великий князь Василій Васильович Темний переконував Ісидора не їхати й навіть забороняв йому своєю владою. Нарешті, побачивши завзятість Ісидора, погодився. Однак уже в Юр'єві (Дерпті) Ісидор категорично відстоював свою позицію.

На засіданнях Собору у Феррарі, а потім у Флоренції він був на боці латинян і підписав соборне визначення Церков. Від папи Ісидор одержав сан кардинала й звання «легата від ребра апостольського» для всіх північно-східних країн. Дорогою додому в Будині, Кракові та Львові він повідомляв про з'єднання Церков і проводив літургії в латинських храмах.

1441 року, коли він повернувся з Італії в Москву, перед ним несли латинський хрест. На першій літургії, яку проводив сам митрополит, на єктеніях замість східних патріархів поминали папу Євгенія I. Після закінчення служби архідиякон став читати з амвона визначення Флорентійського Собору. Прихожани мовчали, але великий князь виступив із викривальним словом. Він назвав Ісидора вовком-хижаком, лжепастирем, єретиком, згубником християнських душ і наказав посадити його у в'язницю в Чудов монастир. Потім скликав Собор ієрархів для розгляду Флорентійських соборних постанов. Останні були визнані противними Православному вченню. Було вирішено закликати Ісидора до каяття й виправлення, але даремно: з ув'язнення він встиг утекти у Твер, а звідти через Литву пробрався в Рим, де одержав місце в раді кардиналів.

Ісидор був учасником оборони Константинополя 1453 року. Під час перебування у Константинополі короткий час був Патріархом Константинопольським (як Ісидор ІІ). Після падіння Константинополя втік з полону та повернувся до Риму. Тут він був призначений єпископом Сабіна (Diocese of Sabina-Poggio Mirteto.

1458 року Римський Папа Пій II надав йому титул Латинського патріарха Константинопольського (1458-62) та архієпископа Кіпру. 1458 року — зрікся титулу митрополита Київського та всієї Руси.

З жовтня 1461 року — був деканом Священної Колегії кардиналів.

Помер у Римі, за одними джерелами, 27 квітня 1463 року, за іншими — 1472 року. Похований у Ватиканській базиліці.

Це був останній митрополит, обраний і поставлений для всієї Русі в Константинополі. Після цього московська митрополія відділилась від київської, і в Москві почали обирати митрополитів без погодження та благословення в патріарха.

1458 року Константинопольський патріарх реорганізував Київську митрополію та надав українським митрополитам титул Київські, Галицькі та всієї Руси.

Попередник: Митрополит Київський та всієї Руси
14331458
Наступник:
Фотій
Герасим
Григорій II Болгаринович
Йона Московський

Джерела[ред.ред. код]