Іскри
| Іскри | |
|---|---|
 | |
| Копач[1] | |
| Родоначальник: | Яків |
| Місце походження: | Остер |
Іскри (пол. Iskrowie) — український шляхетський козацький рід. За даними польського геральдиста Адама Бонецького, був представлений у Белзькому та Волинському воєводствах; за легендою, перший відомий представник роду Яків Острянин.
Історія[ред. | ред. код]
За легендою, першим відомим представником роду був Яків Острянин родом з Чернігівщини, з міста Остер. Згодом представники роду розселилися на території Полтавського, Стародубського, Переяславської полків.
Острянин мав двох синів Івана та Юрія.
Його син, Іван Якович, наказний гетьман, убитий у 1659. Онук Іскра, Іван Іванович, полковник полтавський, страчений разом з Василем Кочубеєм за донос на гетьмана Івана Мазепу.
Інший син Якова Остряниці, Юрій Якович. Його син, Захар Юрійович, був Корсунським полковником. Він був заарештований разом з Іваном Іскрою з приводу доносу на гетьмана Мазепу. Після реабілітації отримав назад свої маєтності. Оселився на території Стародубського полку, був там сотником, потім полковим обозним у тому ж полку.
Рід Іскр внесений в VI і II частини родовідних книг Київської та Полтавської губерній Російської імперії.
Внесені як дворяни Російської імперії до «Малоросійського гербовника».
Представники[ред. | ред. код]
- Мартин Іскра-Зерванський, згаданий у записах львівських судів у 1504—1506 роках; дружина — Катерина Білецька з Білки
- Іван, 1511 року дав свідчення в Перемишлі
- Яків, 1543 року мав справу зі Зелінським
- Мартин — торговицький урядник князя Корецького 1575 року
- ? — дідич села Чехи у Львівській землі 1578 року
- Теодора Мартинівна — у 1579 році була дружиною Остафія Хомича Мокренського
- Софія — дружина князя Матвія Масальського 1613 року
- Войтіх; 1623 року в луцькому гродському суді зареєстровано його заповіт
- Маріанна — дружина Андрія Сіцинського 1642 року
- Михайло (пом. до 1705) — буський стольник
- Іван — мозирський стольник у 1705 році
- Андрій — буський стольник
- Яків Острянин (? — 1641) — козацький отаман, керівник повстання Острянина 1638 року.
- Іскра Іван Якович (? — 1659) — полтавський полковник
- Іскра Іван Іванович (? — 1708) — полтавський полковник, донощик на гетьмана Івана Мазепу.
- Іскра Йосип Іванович (? — до 1715) — помер бездітним.
- Іскра Іван Іванович (? — 1708) — полтавський полковник, донощик на гетьмана Івана Мазепу.
- Іскра Юрій Якович (? — ?) — корсунський полковник.
- Іскра Захар Юрійович (1650—1730) — корсунський полковник (1699 року з синами Климентом і Григорієм отримали Лисянку (пол. Lisienka), Станишівку і Псищів (пол. Psyszczew[2]).
- Іскра Климентій Захарович (? — до 1730) — трахтемирівський сотник, переяславський хорунжий.
- Іскра Іван Захарович — сотник компанійського полку.
- Іскра Григорій Захарович
- Іскра Олена Захарівна — дружина компанійського полковника Карпа Часника.
- Іскра Захар Юрійович (1650—1730) — корсунський полковник (1699 року з синами Климентом і Григорієм отримали Лисянку (пол. Lisienka), Станишівку і Псищів (пол. Psyszczew[2]).
- Іскра Іван Якович (? — 1659) — полтавський полковник
- Вацлав — буський підстолій[2] і стольник,[3] дружиною мала бути Анна Косінська, яка 1693 року викупила Семенівку та Хрустну в Потоцьких
- Тереза — дружина буського стольника,[4] галицького каштеляна Йосифа Браницького гербу Корчак[3]
- Олена — дружина Жечицького[2]
- Анеля — дружина Потемпського (Potępska), підкоморія галицького, її кам'яницю для залагодження справ, пов'язаних з будівництвом костелу домініканців у Львові, викупив гетьман Юзеф Потоцький[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego. — Т.IX — Lipsk, 1842 — S.93
- ↑ а б в г Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 8. — S. 61.
- ↑ а б Hejnosz W. Branicki z Branicy Józef, h. Korczak (†1735) // Polski Słownik Biograficzny. — T. 2. — S. 407. (пол.)
- ↑ Przyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieków. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 46. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4. (пол.)
- ↑ Biernat, M., Kurzej, M., Ostrowski, J. Kościół p.w. Bożego Ciała i klasztor OO. Dominikanów we Lwowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Stabil, 2012. — T. 20. — S. 192—193. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-63463-02-1. (пол.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Томазов В. В. Іскри [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 539. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1905. — Cz. 1. — T. 8. — S. 61—62. (пол.)
- Искра, дворянский род // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)