Ісламська консультативна рада Ірану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісламська консультативна рада Ірану
перс. مجلس شورای اسلامی
Emblem of Iran.svg
Тип однопалатний парламент
Спікер Алі Ларіджані, Консерватори
Перший заступник спікера Мохаммед-Реза Бахонар, Консерватори
Другий заступник спікера Масуд Мір Каземі, Консерватори
Лідер меншості Масуд Пезешкян, Реформісти
Депутати 290
Останні вибори 28 травня 2012
Зала засідань "Бахерестан", Тегеран, Іран
Веб-сторінка http://www.Majlis.ir
http://parlemannews.ir/
http://www.icana.ir/

Ісламська Консультативна рада Ірану - національний законодавчий орган Ірану. На даний час має 290 представників, на відміну від попередніх 272 місць на виборах 18 лютого 2000. Останні вибори відбулися 4 квітня 2012 і новий парламент був відкритий 27 травня 2012.

Історія[ред.ред. код]

Імперська держава Іран: Національна консультативна рада[ред.ред. код]

Члени першого парламенту, 1906–1908

До Ісламської революції Консультативна рада була двопалатною та складалася з верхньої палати (Сенат) та нижньої (Меджліс).

Національна консультативна рада була створена Конституцією Ірану 1906 року і вперше скликана 6 листопада 1906 (13 мехра 1285 за іранським календарем)[1], згодом отримавши владу під час правління шаха Мохаммеда Реза Пехлеві. Примітними законами, прийнятими парламентом за правління династії Пехлеві, є "Білль про націоналізацію нафти" (15 березня 1951) та "Закон про захист родини" (1967), який дав жінкам багато основних прав, таких як опіка над дітьми в випадку розлучення.

Жінки не мали права голосувати чи бути обраним до парламенту до 1963 року. 6 жовтня 1963 відкрилася двадцять перша Національна консультативна рада, в яку увійшли жінки. Надання права голосу та права бути обраною в парламент було частиною реформ шаха, які називають "Біла революція".

Останнє засідання дореволюційного парламенту відбулося 7 лютого 1979 (18 Бахману 1357 за іранським календарем).

Ісламська Республіка Іран: Ісламська консультативна рада[ред.ред. код]

Після Ісламської революції 1979 року, Сенат був розпущений і замінений Радою вартових, таким чином, Іранська законодавча рада залишилась двопалатною. Після зміни в конституції в 1989 "Національна консультативна рада" була перейменована в "Ісламську консультативну раду".

Парламент Ірану мав шість голів після Іранської революції. Акбар Хашемі Рафсанджані був першим головою з 1980 по 1989 рік. Далі були Мехді Каррубі (1989-1992), Алі Акбар Натег-Нурі ( 1992-2000 ), Мехді Каррубі (2000-2004), Голам-Алі Хаддад-Адель (2004-2008) та Алі Ларіджані з 2008 року.

За історію свого існування парламент перетворився з "кімнати обговорень для знаті" в "клуб ставлеників шаха" в епоху Пехлеві, та в орган з широким представництвом "середнього класу" після Ісламської революції[2][3].

Вибори 2012 року[ред.ред. код]

Перший тур останніх виборів в раду був проведений 2 березня 2012, а другий тур 4 травня 2012. Більше 5000 кандидатів зареєструвалися на вибори, але більш ніж третина була усунена Радою вартових. 3400 кандидатів, які залишилися, змагалися за 290 місць, що представляють 31 провінцію.

Вибори були описані журналістами і аналітиками як суперництво між Верховним лідером Алі Хаменеї та президентом Махмудом Ахмадінежадом[4], в якому прихильники Хаменеї отримали значну більшість місць[5]. Іранські офіційні особи і державні ЗМІ описали вибори як знак довіри іранців в Ісламську Республіку[6]. Хоча ніяких остаточних цифр щодо явки виборів не було оголошено, державні ЗМІ підкреслили, що явка виборців була високою.

Члени[ред.ред. код]

В даний час парламент складається з 290 членів, чотирнадцять з яких представляють немусульманські релігійних меншини, які обираються народом на чотирирічний термін. Близько 8% парламенту складають жінк, в той час як середній світовий показник становить 13%[7]. Парламент може усувати членів кабінету міністрів по вотуму недовіри голосів і застосовувати імпічмент щодо президента за порушення дисципліни в офісі. Хоча виконавча влада пропонує більшість законопроектів, окремі депутати парламенту також можуть пропонувати законопроети. Депутати можуть пропонувати поправки до законопроектів, які обговорюються. Парламент розробляє законодавство, ратифікує міжнародні договори та затверджує державний бюджет.

Всі кандидати в депутати та вся законотворчість має бути схвалена Радою вартових. Кандидати повинні присягати в письмовій формі конституції Ірану.

Результати виборів в Ісламську консультативну раду Ірану 2012 року:

Коаліції та партії Голоси  % Місця  % +/–
Консерватори Об'єднаний фронт консерваторів 19 087 397 59.7% 98 34.8% 3
Фронт ісламської революційної стабільності 43 14.8% 7
Народний голос 19 6.5% 19
Єдинобожність і справедливість 17 5.8% 27
Фронт просвіти та ісламського пробудження 5 1.7% 4
Всього 182 62.8% 13
Реформісти Демократична коаліція реформістів 11 451 367 35.5% 60 20.6% 19
Робітнича коаліція 11 3.7% 1
Помірковані реформісти 4 1.3% 4
Total Reformists 75 25.9% 24
Релігійні меншини Вірмени 634 122 2.1% 5 1.7% 3
Ассірійці та халдейці(католики) 4 1.3% 3
Євреї 3 1.1% 2
Гебри 2 0.6% 1
Total Religious Minorities 14 4.8% 9
Позафракційні 799 304 2.5% 19 6.5% 20
Всього 31 972 190 99.8% 290 100.0% 0
зліва

Будівлі[ред.ред. код]

З 1979 року парламент засідав в будівлі, яка колись належала Сенату. Нова будівля була побудована для Ради поруч зі старою, яка використовувалась з 1906 до 1979 року. Згодом парламент остаточно переїхав в третю будівлю в 2004 році. Перша сесія парламенту в цій будівлі пройшла 16 листопада 2004.

Стара будівля (1980–2004) зображена на реверсі банкноти в 100 ріалів[8].

Перша будівля (1906–1979)
Друга будівля (1980–2004)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мохаммед Модаресі (2005). «Вступ до історії Законодавчої ради Ірану: Перший парламент - Національна консультативна рада (перс.آشنایی با تاریخ مجالس قانونگذاری در ایران: دوره اول مجلس شورای ملی)» (PDF). Дослідницький центр Ісламської консультативної ради перс. (مرکز پژوهش‌های مجلس شورای اسلامی)‎. (перс.)
  2. Абрахаміан, "Історія сучасного ірану", (2008), ст. 179
  3. Ісламський меджліс, "Гід по ісламському меджлісу", Тегеран, 1992, ст. 205
  4. Iran elections clouded by doubts "Al Jazeera", 2 березня 2012(англ.)
  5. Elections in Iran Favor Ayatollah’s Allies, Dealing Blow to President and His Office Ніл МакФарквхар, "The New York Times", 4 березня 2012(англ.)
  6. Iran Elections 2012: Ahmadinejad Routed By Rivals "The Huff Post", Алі Акбар Дарейні, 5 травня 2012(англ.)
  7. On Women’s Day, struggle for equality remains, Kyiv Post, 8 березня 2012(англ.)
  8. Центральний Банк Ірану. Банкноти та монети: 100 Rials