Ісландський шпат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісландський шпат
Calcite 10(Chine).jpg
Загальні відомості
Клас мінералу карбонати
Підклас Кальцит
Хімічна формула CaCO3
Ідентифікація
Колір безбарвний або жовтий

Ісла́ндський шпат (англ. Iceland spar; нім. Islandspat m, Isländischer Spat m, Doppelspat m) — мінерал класу карбонатів, прозорий крупнокристалічний різновид кальциту; цінна оптична сировина.

Загальний опис[ред.ред. код]

Безбарвний або забарвлений головним чином в жовтий колір за рахунок незначних домішок заліза, марганцю і, можливо, бітумів.

Характерний різким двозаломленням.

Утворюється з гідротермальних бікарбонатно-хлоридних розчинів у порожнинах основних ефузивних і карбонатних порід.

Гол. пром. значення мають поствулканічні родов. трапових формацій древніх платформ (Сибір, Південна Африка).

Використовується в оптичних і оптичноелектронних системах для поляризації світла і управління світловими потоками.

Виділяють 2 групи сировини: «А» — для роботи в широкому світловому діапазоні і «В» — тільки в червоному та ІЧ-світлі. Крім того, за якістю виділяють 3 сорти ісландського шпату. Родовища у Сибіру, на Кавказі, у ПАР, Ісландії.

Розробляються відкритим способом з обмеженим застосуванням вибухових речовин.

Сонячний камінь вікінгів[ред.ред. код]

Зі значною ймовірністю поляризаційні властивості саме ісландського шпату вікінги використовували для навігації. В багатьох середньовічних ісландських літописах згадується, що вікінги під час плавання у відкритому морі в похмурі дні використовували так званий «сонячний камінь» (ісл. sólarsteinn). Безбарвний прозорий кальцит з різким двозаломленням; безбарвний або блідожовтого, розового чи голубого кольору; знайдений в пустотах долериту поблизу Гельгустадір, Ескіфьордур, Ісландія.

У 2-й половині 2000-х років мадярський дослідник Др. Ґабор Хорват (угор. Gábor Horváth) з Будапештського університету з колегами з кількох країн, впродовж кількох років аналізували можливість визначення місцезнаходження Сонця середньовічними вікінгами. За помірної хмарності з доброю точністю вдавалося визначити напрям на Сонце. Проте за значної суцільної хмарності — точність різко падала. Коли ж виникав навіть незначний просвіт у хмарах з будь-якої сторони, то ставало можливим одразу зорієнтуватися.

Камінь спершу «відкалібровували» за ясної погоди визначали затемнені та світліші місця та їх розташування щодо Сонця, та робилася помітки на камені, що в подальшому дозволяло визначати напрям на світило і при сильно розсіяному промінні.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Література та посилання[ред.ред. код]

  1. Лєонід Попов (2011-02-02). «Стаття "Сонячний камінь зрівняв вікінгів та бджіл"» ((рос.)). на науково-популярному сайті membrana.ru. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-02-04.