Ісландський шпат
| Ісландський шпат | |
|---|---|
| [[Зображення:|250px]] |
|
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | карбонати |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний або жовтий |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
Ісла́ндський шпат (рос. исландский шпат, англ. Iceland spar; нім. Islandspat m, Isländischer Spat m, Doppelspat m) — мінерал класу карбонатів, прозорий крупнокристалічний різновид кальциту; цінна оптична сировина.
Зміст |
[ред.] Загальний опис
Безбарвний або забарвлений головним чином в жовтий колір за рахунок незначних домішок заліза, марганцю і, можливо, бітумів.
Характерний різким двозаломленням.
Утворюється з гідротермальних бікарбонатно-хлоридних розчинів у порожнинах основних ефузивних і карбонатних порід.
Гол. пром. значення мають поствулканічні родов. трапових формацій древніх платформ (Сибір, Півд. Африка).
Використовується в оптичних і оптичноелектронних системах для поляризації світла і управління світловими потоками.
Виділяють 2 групи сировини: «А» — для роботи в широкому світловому діапазоні і «В» — тільки в червоному та ІЧ-світлі. Крім того, за якістю виділяють 3 сорти ісландського шпату. Родовища у Сибіру, на Кавказі, у ПАР, Ісландії.
Розробляються відкритим способом з обмеженим застосуванням вибухових речовин.
[ред.] Сонячний камінь Вікінгів
Зі значною ймовірністю поляризаційні властивості саме ісландського шпату вікінги використовували для навігації. В багатьох середньовічних ісландських літописах згадується, що вікінги під час плавання у відкритому морі в похмурі дні використовували так званий "сонячний камінь" (ісл. sólarsteinn).
У 2-й половині 2000-х років мадярський дослідник Др. Ґабор Хорват (угор. Gábor Horváth) з Будапештського університету з колегами з кількох країн, впродовж кількох років аналізували можливість визначення місцезнаходження Сонця середньовічними вікінгами. За помірної хмарності з доброю точністю вдавалося визначити напрям на Сонце. Проте за значної суцільної хмарності — точність різко падала. Коли ж виникав навіть незначний просвіт у хмарах з будь-якої сторони, то ставало можливим одразу зорієнтуватися.
Камінь спершу "відкалібровували" за ясної погоди визначали затемнені та світліші місця та їх розташування щодо Сонця, та робилася помітки на камені, що в подальшому дозволяло визначати напрям на світило і при сильно розсіяному промінні. [1]
[ред.] Див. також
[ред.] Література та посилання
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- ↑ Лєонід Попов (2011-02-02). «Стаття "Сонячний камінь зрівняв вікінгів та бджіл"» ((рос.)). на науково-популярному сайті membrana.ru. http://www.membrana.ru/particle/15681. Процитовано 2011-02-04.
