Історичні столиці Китаю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історичні столиці (до XX століття)
Історичні столиці (з XX століття)

У традиційній китайській історіографії визнавалися чотири великі стародавні столиці: Пекін (династії Мін і Цін), Нанкін (династія Мін), Чан'ань (сучас. Сіань, династії Чжоу, Цінь, Хань, Суй, Тан) та Лоян (династії Чжоу, Пізня Хань і Вей).

Назви «Пекін» та «Нанкін» означають «Північна столиця» та «Південна столиця» відповідно. Назва «Західна столиця» (西京 Хījīng) була у вжитку кілька разів: щодо міста Чанань (дин. Східна Хань, див. вище), Лоян (при династії Тан) та місто Датун при дин. Ляо. («Західна столиця» також може позначати м. Кіото у Японії, у той час як «Східна столиця» відома як Токіо або назва регіону у В'єтнамі, за історичною назвою Ханою). [1]

У XX столітті список великих столиць Китаю був розширений до семи міст шляхом додавання Кайфена (столиці династії Сун), Ханчжоу (столиці династії Південна Сун) та Аньяна (столиці династії Шан).

Давнішня історія[ред.ред. код]

Сучасний науковець Марія Хаютіна стверджує, що за часів Західної Чжоу (1046-771 до н.е.) царські резиденції не мали політичних функцій столиць у тому сенсі, що цей термін отримав пізніше. Найвідомішими резиденціями Чжоу були "парне місто" Фен-Хао (інша назва - Цзунчжоу, біля сучасного міста Сіань), Лої (Ченчжоу, сучасн. Лоян). Згідно археологічним дослідженням, ще одна важлива резиденція знаходилася біля гори Цішань. [2] Слово цзін 京 позначало "високу будівлю" чи "пагорб" та відносилося до будьякої з резиденцій вана (Хаютіна, 20.).