Історія Ірландії

Давня доба

IV ст. до н. е. — заселення території країни племенами кельтів. В 1-му столітті н. е. тут виникли перші ранньофеодальні держави.

Середньовіччя

Раннє Середньовіччя

ІІІ ст. — утворення дрібних держав на чолі з князями і королями («ріагами»). Найбільш сильні з них до 5 століття утворили сім королів.

У 5-му столітті в Ірландії стало розповсюджуватися християнство, засновувалися монастирі, що пов'язано з місіонерською діяльністю святого Патріка. Ірландія була одним з головних центрів поширення християнства і церковної освіти в Європі. Ірландія цього періоду славилася своїм мистецтвом — ілюстраціями до рукописних книг (Келлська книга), роботою по металу та скульптурою (Кельтський хрест).

Старовинна вежа

796 р. — початок постійних набігів і вторгнень норманнів (вікінгів), що осіли в прибережних поселеннях країни (Дублін, Лімерик).

1014 р. — битва з норманнами при Клонтарфе (поблизу Дубліна) й остаточне вигнання їх із країни ірландськими дружинами на чолі з верховним королем Ірландії Бріаном Бороїме. Поступово норманни були асимільовані місцевими жителями.

Англійське панування

1169 — 1171 р. — англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному-сході країни англійської колонії Пейл.

В 13-ому ст. Ірландію підкорили англійці і приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і була нею протягом більш як 800 років. Встановлений режим був досить суворим. 1250 англійські колоністи утворили в Ірландії місцевий парламент. Коли Англія прийняла реформацію, Ірландія залишилася суворо католицькою, що посилило племінну ненависть між англійцями й ірландцями.

1541 р. — британський король Генріх VIII прийняв титул короля Ірландії. Посилення англійської колонізації острова. Пригнічення з боку англійців, особливо релігійне переслідування, викликало в 1598 році повстання серед ірландців, яке було пригнічене через 4 роки; за ним пішла конфіскація земельного майна в Ірландії. Англіканська церква в Ірландії була нагороджена значними маєтками.

Початок XVII ст. — англійці захопили північно-східну Ірландію (Ольстер).

1641 — 1652 р. — народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем з надзвичайною жорстокістю і закінчилося поразкою. Десятки тисяч ірландців заслані в Америку як раби.

1689—1690 рр. — ірландці знову повстали під прапором скинутого англійського короля Іакова II, але були утихомирені Вільгельмом III. Нові конфіскації майна призвели до того, що майже вся земельна власність в Ірландії перейшла в руки англійців, ірландці ж зробилися майже виключно орендарями і робітниками.

Ірландці повставали також в 1798 році (повстання було організоване спілкою «Об'єднані ірландці»). І воно з крайньою жорстокістю було придушене англійцями. Після нього англійський уряд відмінив самостійний ірландський парламент.

19 сторіччя

З уведенням англо-ірландської унії (1801 рік) були ліквідовані залишки автономії Ірландії. Її представникиі отримали місця в англійській палаті лордів і общин. Але тільки емансипація католиків 1829 дала ірландцям дійсний доступ в палату общин. Відтоді почалася боротьба ірландців за скасування акту про унію з Англією.

Провідником руху 1829—1843 рр. був О'Коннель.

Неврожай картоплі 1845—1847 рр., головного харчового продукту населення, викликав голод, високу смертність і надзвичайну еміграцію, що триває понині.

У 1861 році в Ірландії виникла громада феніїв, які прагнули добитися політичних і соціальних реформ.

Земельний закон 1881 року повинен був поліпшити стан ірландських фермерів, але майже не досяг мети.

1877—1890 рр. На чолі ірландської національної партії стояв Парнелль, за якого партія добилася серйозного впливу на хід державних справ Англії. Одночасно за аграрну реформу боролася земельна ліга.

1882 рік — політичні вбивства (міністрів Кавендіша і Борка) викликали видання репресивного закону.

У 1886 році законопроект Гладстона про гомруль (самоуправління) для Ірландії був відкинутий палатою общин.

1892 рік — інший білль для Ірландії пройшов в нижній палаті, але відхилений палатою лордів.

У 1898 році на Ірландію було поширено дію закону про місцеве самоврядування графств. У 1898-му О'Брайеном засновано Об'єднану ірландську лігу (United irish league) яка опікувалася аграрною реформою.

20 сторіччя

У 1905 році була створена партія Шин Фейн, що виступала за політичну самостійність Ірландії.

В 1914 році ірландський парламент змушений був прийняти закон про гомрул (самоуправління) для Ірландії, однак його реалізація відклалася до закінчення 1-ї світової війни.

У квітні 1916 року в країні спалахнуло так зване Великоденне повстання (Easter Rising), під час якого було проголошено Ірландську Республіку. Повстання яке було жорстоко пригнічене.

1919 р. — у Дубліні знов проголошена незалежність Ірландії. Ірландську Республіка, що її проголосили у 1916, фактично утворена, хоч і не визнана іншими державами. Англо-ірландська Війна за незалежність.

1921 р. — договір між Англією й Ірландією визначив статус останньої як британського домініону. Шість північних графств із протестантським населенням (Ольстер) увійшли безпосередньо до складу Великобританії.

1939 — 1945 р. — у роки І-ї та ІІ-ї світових війн Ірландія зберігала нейтралітет.

18 квітня 1949  р. — країна стала незалежною республікою.

30 січня 1972 — події Кривавої неділі.