Історія Ірландії
Зміст |
Давня доба [ред.]
Територія Ірландії у льодовиковий період була майже повністю вкрита льодовиком і складала частину континента Європи, внаслідок того, що рівень світового океану був нижчий від теперішнього на 120 м. Після танення льодовика і підвищення рівня світового океану Ірландія стала островом. Вона була заселена в глибокій давнині - 8000 - 6500 років до н.е. племенами мисливців які від палеоліту перейшли до мезоліту. Це були рибалки та мисливці, які переселилися в Ірландію з територій нинішньої Шотландії та Уельсу. Приблизно біля 5000 року до нової ери племена мисливців Ірландії переходять до неоліту - з'являється скотарство і землеробство, а потім і до енеоліту (мідно-кам'яного віку). Можливо, це стало наслідком міграції якихось землеробських племен неіндоєвропейського походження з материка. У 5000 - 3000 роках до нової ери археологи фіксують існування на території Ірландії якихось загадкових землеробсько-скотарських племен - творців погано вивченої культури, що будували велетенські поховальні кургани (наприклад комплекс Ньюгранж та комплекси в долині річки Бойн, мегалітичні споруди - менгіри, дольмени, кромлехи - незрозумілого призначення (можливо, ритуального, чи як припускають деякі науковці, споруд що відігравали роль кам'яних календарів та давніх астрономічних обсерваторій). Приблизно в 3100 - 3000 роках землеробство занепало, що, можливо, було пров'язане зі зміною клімату на острові і в Європі загалом. Більшої важливості набуло скотарство.
Про появу на острові перших індоєвропейських племен - кельтів погляди істориків суперечливі. Називають час 1700 - 1650 роки до нової ери, 1200 - 1100 роки до нової ери чи 800 - 700 роки до нової ери чи навіть IV ст до н.е. Але всі погоджуються з тим, що заселення острова кельтами - носіями більш високорозвиненої культури залізного віку відбувалося кількома хвилями, можливо, трьома, що лишило свій слід в мові, культурі і навіть антропологічному фенотипі ірланців. Давньоїрландські історичні перекази та легенди, в історичності яких історики довгий час сумнівалися, аж доки археологи не підтвердили історичність міста Тари і багатьох інших подій описаних в легендах та міфах, розповідають про кілька хвиль завоювань ірландії різними племенами - парталонами, немедійцями, фірболгами, фоморами, племенами богині Дану, гойделами або "синами Міля" (мілезійцями). Останню хвилю переселення - гойделів, які безперечно були кельтами, археологи датують 1700 роком до н.е. Так чи інакше, але в І тисячолітті до нової ери Ірландія вже була заселена кельтами, які перебували на стадії залізного віку, ділилися на різні ворогуючі між собою племена та клани, які очолювалися вождями племен ("рі"), яких обєднував "верховний король" - "Ард Рі". Офіційно вважається, що перші держави ранньофеодального типу виникли на території Ірландії в І столітті нової ери, хоча ірландські хроніки описують детально - по роках правління "королів" і "верховних королів" Ірландії приблизно з 1700 року до н.е.
Середньовіччя [ред.]
Раннє Середньовіччя [ред.]
Докладніше: Список верховних королів Ірландії
У першій половині І тисячоліття нової ери Ірландія ділилась на пять королівств - Манстер (Муму), Лейнстер, Коннахт, Улад (Ульстер) та Міде (особисті володіння верховного короля). Кожне з королівств ділилося на менші королівства, а ті в свою чергу на землі окремих кланів. Кожен клан очолювали окремі вожді. Влада "верховного короля" була номінальною - регіональні королі постійно воювали між собою і верховним королем. Лише королю Конн Сто Битв (116 - 136 роки правління) вдалося на деякий час обєднати Ірландію під своєю владою шляхом нескінченних війн. Практикувався обмін заручниками між королівствами та кланами - у випадку якщо хтось починав війну, його заручників страчували. Першим верховним королем Ірландії який відмовився від практики заручників був Ніл Дев’яти Заручників (368—395 роки правління), за що і отримав своє ім'я.
Суспільство Ірландії І - V ст. н.е. ділилося на стани - вождів кланів та королів (рі), жреців (друїдів), воїнів (феніїв), поетів і музиканітв (філідів), простоюдинів та рабів (що були нечисельними, рабство носило патріархальний характер). Ірландські королі та вожді здійснбвали набіги на Британію та материк захоплюючи здобич та рабів, іноді засновуючи на території Британії та материкової Європи укріплені володіння. У суспільстві панували закони звичаїв та кровної помсти, земля належала клану - громаді, вождь клану тільки розподіляв користування землею та худобою та розподіляв урожай. Податки королі переважно не отримували, а здобували в результаті чергового походу. Так за традиційний податок худобою - "борома" верховні королі щоразу мусили вести війну.
У 5-му столітті в Ірландії стало розповсюджуватися християнство, засновувалися монастирі, що пов'язано з місіонерською діяльністю святого Патрика. Ірландія була одним з головних центрів поширення християнства і церковної освіти в Європі. Ірландія цього періоду славилася своїм мистецтвом — ілюстраціями до рукописних книг (Келлська книга), роботою по металу та скульптурою (Кельтський хрест).
796 р. — початок постійних набігів і вторгнень норманнів (вікінгів), що осіли в прибережних поселеннях країни (Дублін, Лімерик).
1014 р. — битва з норманнами при Клонтарфе (поблизу Дубліна) й остаточне вигнання їх із країни ірландськими дружинами на чолі з верховним королем Ірландії Бріаном Бору. Поступово норманни були асимільовані місцевими жителями.
Англійське панування [ред.]
1169 — 1171 р. — англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному-сході країни англійської колонії Пейл. Ірландці чинили запеклий опір завойовникам, вся подальша історія Ірландії - це історія нескінченних повстань проти англійського панування. Довгий час незалежність зберігало західноірландське королівство Коннахт.
В 13-ому ст. Ірландію підкорили англійці і приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і була нею протягом більш як 800 років. Встановлений режим був суворим і супроводжувався забороною ірландської мови, ірландських прізвищ, традиційних ірландських законів. 1250 англійські колоністи утворили в Ірландії місцевий парламент. Коли Англія прийняла реформацію, Ірландія залишилася суворо католицькою, що посилило племінну ненависть між англійцями й ірландцями.
1541 р. — британський король Генріх VIII прийняв титул короля Ірландії. Посилення англійської колонізації острова. Пригнічення з боку англійців, особливо релігійне переслідування, викликало в 1598 році повстання ірландців, яке було жорстоко придушене через 4 роки; за ним пішла конфіскація земельного майна в Ірландії, вигнання ірланців з їхніх земель, вигнання з Ірландії ірландської аристократії - ватажків кланів, які змушені були емігрувати. Англіканська церква в Ірландії була нагороджена значними маєтками.
Початок XVII ст. — відбулася низка кровопролитних війн з англійцями. Війни носили релігійний характер і тривали практично протягом всього XVII століття, англійці захопили значні території і впровадили протестантизм в північно-східній Ірландії (Ольстері).
1641 — 1652 р. — народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем з надзвичайною жорстокістю і закінчилося поразкою повсталих ірланців. Ця війна ввійшла в історію як "прокляття Кромвеля". Десятки тисяч ірландців заслані в Америку як раби, сотні тисяч змушені були покинути свою Батьківщину.
1689—1690 рр. — ірландці знову повстали під прапором скинутого англійського короля Якова II, але були розбиті Вільгельмом III. Нові конфіскації майна призвели до того, що майже вся земельна власність в Ірландії перейшла в руки англійців, ірландці ж зробилися майже виключно орендарями і робітниками позбавленими будь-яких прав.
Ірландці повставали також в 1798 році (повстання було організоване спілкою «Об'єднані ірландці»). Повстанці отримали кілька перемог, проголосили республіку, але повстання було з крайньою жорстокістю було придушене англійцями. Після нього англійський уряд відмінив самостійний ірландський парламент.
19 сторіччя [ред.]
З уведенням англо-ірландської унії (1801 рік) були ліквідовані залишки автономії Ірландії. Її представникиі отримали місця в англійській палаті лордів і общин. Але тільки емансипація католиків 1829 дала ірландцям дійсний доступ в палату общин. Відтоді почалася боротьба ірландців за скасування акту про унію з Англією.
Провідником руху 1829—1843 рр. був О'Коннелл.
Неврожай картоплі 1845—1847 рр., головного харчового продукту населення, викликав голод, високу смертність і надзвичайну еміграцію, що триває понині. Уряд Англії посилював голод в Ірландії забороняючи кораблям з Америки з зерном причалювати до берегів Ірландії. Населення Ірландії в роки голоду зменшилось з 8 млн. до 3 млн.
У 1861 році в Ірландії виникла громада феніїв - за назвою стану воїнів у давній Ірландії, які прагнули добитися політичних і соціальних реформ і вели боротьбу за незалежність.
Земельний закон 1881 року повинен був поліпшити стан ірландських фермерів, але майже не досяг мети.
1877—1890 рр. На чолі ірландської національної партії стояв Парнелль, за якого партія добилася серйозного впливу на хід державних справ Англії. Одночасно за аграрну реформу боролася земельна ліга.
1882 рік — політичні вбивства (міністрів Кавендіша і Борка) викликали видання репресивного закону.
У 1886 році законопроект Гладстона про гомрул (самоуправління) для Ірландії був відкинутий палатою общин.
1892 рік — інший білль для Ірландії пройшов в нижній палаті, але відхилений палатою лордів.
У 1898 році на Ірландію було поширено дію закону про місцеве самоврядування графств. У 1898-му О'Брайеном засновано Об'єднану ірландську лігу (United irish league) яка опікувалася аграрною реформою.
20 сторіччя [ред.]
У 1905 році була створена партія Шин Фейн, що виступала за політичну самостійність Ірландії.
В 1914 році парламент Великобританії під тиском ірландського народу змушений був прийняти закон про гомрул (самоуправління) для Ірландії, однак його реалізація відклалася до закінчення 1-ї світової війни.
У квітні 1916 року в країні спалахнуло так зване Великоденне повстання (Easter Rising), під час якого було проголошено Ірландську Республіку. Повстання яке було жорстоко пригнічене.
1919 р. — у результаті виборів в парламент Об'єднаного королівства Великобританії та Ірландії від Ірландії були обрані прихильники незалежності Ірландії. Вони зібралися легально і у Дубліні знов проголошена незалежність Ірландії. Ірландську Республіка, що її проголосили у 1916, фактично утворена, хоч і не визнана іншими державами, в тому числі була не визнана урядом Великобританії. Почаласся важка і кровопролитна англо-ірландська Війна за незалежність.
1921 р. — договір між Англією й Ірландією визначив статус останньої як британського домініону. Шість північних графств із протестантським населенням (Ольстер) увійшли безпосередньо до складу Великобританії. "Шін Фейн" рокололася на "Фіне Гел" (ті, що визнали англо-ірландський договір) і "Фіана Файл" ("Солдати Долі" - ті, що вирішили продовжити збройну боротьбу за повну незалежність Ірландії). В Ірландії почалась громадянська війна, яка принесла багато шкоди країні та народу.
1939 — 1945 р. — у роки ІІ-ї світової війни Ірландія зберігала нейтралітет.
18 квітня 1949 р. — країна стала незалежною республікою.
30 січня 1972 — події Кривавої неділі.
|
|
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Серпень 2008) |
|
||||||||||||||
