Історія Данії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Давні часи[ред.ред. код]

Найдавніші археологічні знахідки на території Данії датуються VIII тисячоліттям до н. е., коли населення складалося, очевидно, з невеликих кочових племен, які займалися полюванням, рибальством і збиранням. В середині II тисячоліття до н. е. з Центральної Європи прийшли племена, які почали займатися землеробством і скотарством.

У бронзовому віці (1500—500 рр. до н. е.) з'явився плуг, у залізному — залізна сокира і залізний плуг, розвинулися ковальське і збройове ремесла. Наприкінці «залізного віку» почали будуватися укріплені поселення. На стоянках цього періоду знайдено античні вироби із золота, срібла, бронзи і скла, що свідчить про існування торговельних зв'язків з Римською імперією. Таціт і Юлій Цезар згадують німецькі племена, які проживали на території Данії на початку нашої ери.

V ст. — споконвічні мешканці території країни — юти й англи, почали своє переселення в Британію. На їхньому місці улаштовуються дани, які прийшли з півдня Скандинавського півострова на Данський архіпелаг і в Ютландію, від чого, очевидно, і походить назва країни.

Середньовіччя[ред.ред. код]

Корабель вікінгів

VIII ст. — початок постійних набігів данів (данців, вікінгів) на узбережжя багатьох європейських країн.

На початку IX ст. данські племена почали об'єднуватися і сильна рука вождя Годфреда, який воював з армією Карла Великого, об'єднала Данію, південь Швеції і Шлезвіг.

X ст. — утворення першого єдиного Данського королівства за Горма Старого, який правив на початку Х ст., і його сина Гаральда Синьозубого, який закріпив батьківські завоювання і навернув своїх підданих до християнства (960).

994 року данці тримали в облозі Лондон. Між 1018 та 1035 роками при королі Кнуді І Данія підкорила собі на якийсь час землі Англії і Норвегії. У XII—XIII ст. при королях Вальдемарі I Великому і його синах Кнуді VI і Вальдемарі II до складу данського королівства були приєднані Норвегія, північна Естонія (1219), західні Естонські острови і землі поморських слов'ян, щоправда, у 1223 році Вальдемара викрав його васал Генріх Шверінський і Данії довелося відмовитися від деяких завоювань.

У XIV ст. відбулося послаблення централізованої влади. З 1332 року по 1340 рік Данія навіть обходилася без короля. Частину земель відвоювали німецькі феодали, і тільки королю Вальдемару IV Аттердагу («знову день», 1340—1375) вдалося відстояти цілісність країни ціною низки поступок Ганзі.

1367 — 1370 — війна Данії з Ганзою завершилася невдало для данців. Утрата виняткового впливу в Балтійському морі.

1370 — Штральзундський мир. Ганза отримала право втручатись в обрання данських королів.

1397 — Кальмарська унія Данії, Швеції і Норвегії про об'єднання в одну державу під скіпетром данських королів.

1460 — приєднання до Данії німецьких територій Шлезвига і Гольштейна.

1479 — в Копенгагені було засновано перший в Данії університет.

1523 — Швеція вийшла зі складу данської держави, а Данія і Норвегія залишалися в союзі до 1814 р., протягом наступних кількох століть Данія і Швеція періодично воювали за контроль над Балтійським морем.

1536 — могутню Католицьку Церкву вигнано з країни, а володіння її конфісковано. У цьому ж році закінчилася викликана релігійними протиріччями громадянська війна, і король Христіан III згідно з Конституцією став главою нової Данської Лютеранської церкви. Латинською мовою ще тривалий час користувалися в університетах (викладання) і в науковій літературі, однак богослужіння проводилося данською мовою, духовна література також видавалася данською, що сприяло розвитку національної культури.

1588—1648 — правління короля Хрістіана IV, Золотий вік Данії. У цей час будувалися численні фортеці і замки в стилі, який отримав назву північний ренесанс (Кронборг, Розенборг, Фредеріксборг), палаци і особняки знаті. В середині XVII ст. в архітектурі з'явилися нові стилі: бароко і рококо (палаци Крістіансборг і Амалієнборг). На острові Посагів данський астроном Тіхо Браге (1546—1601) заснував першу в Європі обсерваторію.

1660 — численні війни зі Швецією закінчилися втратою Данією південної частини Швеції (Сконе) і частини Норвегії.

Новий час[ред.ред. код]

1814 — за правління короля Фредеріка VI відбулося розірвання дансько-норвезької унії. За Данією залишилися Ісландія, Фарери і Гренландія.

XX століття[ред.ред. код]

1864 — дансько-пруська війна. Поразка Данії призвела до втрати герцогства Шлезвіг і Гольштейн, які протягом кількох століть входили до складу Данського королівства.

1914 — 1918 — Данія зберігала нейтралітет в І світовій війні.

1940 — країна окупована німецько-фашистськими військами. на початку Другої світової війни Данія оголосила про свій нейтралітет, проте 9 квітня 1940 р. на незахищених кордонах країни зосередилися війська нацистської Німеччини. Країна стала перед вибором: негайна капітуляція чи повномасштабна окупація. Данський уряд погодився капітулювати після запевнень Німеччини зберегти для Данії деяку подобу автономії. Три роки данський уряд проводив власну політику під наглядом Німеччини, рятуючи країну, хоча данці, вважаючи себе відданими, відкрито демонстрували неприйняття нацизму. У серпні 1943 р. в країні спалахнув Антифашистський Опір, всі сім тисяч данських євреїв були негайно переправлені у нейтральну Швецію і врятовані від загибелі.

17 червня 1944 — оголосила про свою незалежність Ісландія.

5 травня 1945 — звільнення території Данії англійською армією.

1949 р. — вступ країни в НАТО.

1951 р. — договір про спільну оборону зі США і будівництво американських військових баз у Гренландії.

1973 р. — Данія — член Європейського Співтовариства. На престол вступила королева Маргрете.