Історія Латвії
| Історія Латвії |
Доісторична Латвія
Середньовіччя
Новий час
Новітній час
Сучасність
|
Зміст |
[ред.] Давні часи
Перші поселення на нинішній території Латвії з'явилися близько 9 тис. років до н.е. У першій половині другого тисячоліття до н.е. на ці землі прийшли племена давніх балтів — пращурів латиського народу.
На початку н.е. територія сучасної Латвії стає відомим місцем перетину торговельних шляхів. Із Скандинавії до Русі і Візантії через Латвію по річці Даугаві пролягав прославлений шлях, що згадується у давніх хроніках під назвою «з варяг у греки». Давні балти брали активну участь у торговельних відносинах. Узбережжя Латвії на всьому континенті було відоме як місце видобутку бурштину. У стародавні часи і в середні віки у багатьох місцях бурштин був дорожчим за золото. Латвійський бурштин знали навіть у давній Греції і в Римській імперії.
[ред.] Середньовіччя
На початку X ст. у давніх балтів поступово формуються культури окремих балтійських племен: латгалів, куршів, селів, земгалів. Найбільш численним було плем'я латгалів, яке випередило інші племена у створенні своєї державності. У свою чергу курші у XII і XIII ст.ст. жили за рахунок інтенсивного завоювання та пограбування інших територій, тому на західному узбережжі Балтійського моря їх називали «балтійськими вікінгами». Племена земгалів і селів були відомі як миролюбні і заможні селяни.
X ст. — існування трьох самостійних князівств на території Латвії.
У кінці XII ст. на території сучасної Латвії з'явилися німецькі купці, за якими прийшли проповідники християнської релігії. Останні хотіли навернути у християнство язичницькі балтійські й угро-фінські племена. Язичники балти без особливого захоплення прийняли чужу віру і всіляко чинили опір хрещенню. Це стало відомо Папі Римському, який вирішив організувати хрестовий похід проти непокірних Балтійських народів. Поступово долаючи опір, німецькі хрестоносці підкорили ливів і в 1201 році заснували Ригу, яка стала столицею архієпископа (а також найбільшим і наймальовничішим містом на північно-східному узбережжі Балтійського моря) і плацдармом для підкорення нових земель. Латиські племена наполегливо чинили опір німецькій експансії і здобували важливі перемоги (зокрема, біля Дурбенського озера у 1260 р.).
1201 р. — німецькі купці заснували м. Ригу. 1205 — 1214 р. — німецький орден мечоносців захопив усю територію країни.
ХІІІ в. — землі Латвії ввійшли до складу конфедерації німецьких князівств — Лівонії.
16-е ст. — У Лівонії під впливом Німеччини відбувається лютеранська Реформація церкви.
1558 р. — початок Лівонської війни.
1562 р. — утворення залежного від Польщі Курляндського герцогства. Натомість Ліфляндія(Відземе) і Латгалія безпосередньо приєднуються до Великого князівства Литовського(з 1569 року — Речі Посполитої).
1629 р. — Рига і західна частина країни (Ліфляндія\Відземе) завойована шведами.
[ред.] Новий час
1710 р. — російські війська взяли Ригу.
1721 р. — колишні шведські території в Латвії ввійшли до складу Росії.
1772 р. — Латгалія згідно з Першим поділом Речі Посполитої відходить до Російської імперії.
1795 р. — Курляндське герцогство також підлегле Російської імперії.
У 1868 р. була заснована Ризька латиська асоціація, однак латиські націоналісти не отримали підтримки з боку державної влади. Навпаки, російський уряд у 1880-х рр. приступив до активної русифікації. Подвійний тиск з боку німців і росіян посилив латиський націоналізм і вимоги щодо створення незалежної держави.
[ред.] XX сторіччя
1917—1918 р. — німецька окупація Латвії в ході І світової війни.
13 листопада 1918 р. — проголошення незалежної республіки. Президент — Карл Ульманіс.
1919—1920 р. — громадянська війна і радянська інтервенція. Перемога демократичних сил і підписання мирного договору з РСФРР.
[ред.] Включення до складу СРСР
З початком Другої світової війни для економіки Прибалтійських країн склалась несприятлива ситуація. Порушились торгівельні зв'язки з Англією та Францією і, навіть, з Німеччиною. Істотно зменшилась кількість сировини, що надходила з-за кордону до промислових підприємств, відповідно зросло безробіття. Одночасно, Німеччина та Радянський Союз підписали таємну угоду про розподіл «сфер впливу», за якою держави Прибалтики відходили до сфери Радянського Союзу.
17 вересня 1939, коли розпочалась Радянсько-польська війна, Радянський Союз надіслав дипломатичним представникам 24 країн,— і серед них Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії,— ноту, де вказав, що «У відносинах з ними СРСР буде провадити політику нейтралітету». Але вже 25 вересня Сталін у розмові з послом Німеччини фон Шуленбургом заявив, що він має намір «вирішити проблему Прибалтійських країн у відповідності з секретним протоколом» і, в зв'язку з цим очікує підтримку німецького уряду.
Під час розмови з Г. Димитровим 25 жовтня 1939 року Й. Сталін сказав:
-
Радянське керівництво вважає, що пактами по взаємодопомогу з Естонією, Латвією та Литвою знайдена форма, котра дозволить Радянському Союзові включити до своєї орбіти ряд країн. Але для цього поки що треба суворо дотримуватись їх внутрішнього режиму та суверенітету, не домагаючись радянізації. Настане час, продовжував Сталін, коли вони самі це зроблять[1].
Гітлер розумів наміри Сталіна у Прибалтиці таким чином, що прибалтійські країни обов'язково будуть включені до складу Радянського Союзу і дав Сталіну «карт-бланш». На географічних картах, що вийшли друком у Німеччині 1 квітня 1940 року (а складених ще у березні), території Естонії, Литви, Латвії були позначені як складові Радянського Союзу [2]. Радянський Союз окупував їх лише влітку.
1940 р. — приєднання Латвії до СРСР. Створення Латвійської РСР.
1941—1944 р. — на території країни знаходилися німецькі війська.
1944—1949 р. — партизанська боротьба латишів проти Рад не увінчалася успіхом. Знову в складі СРСР.
21 серпня 1991 р. — проголошення незалежної Латвійської Республіки.
1 травня 2004 року Латвія стала членом Євросоюзу.
[ред.] Джерела
[ред.] Примітки
|
|||||||
|
||||||||||||||
