Історія Ліберії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монровія

Ліберія — країна західної Африки, яка має свою особливу історію.

Рання історія[ред. | ред. код]

Щодо доісторичного періоду історії Ліберії багато фактів немає, бо не проводилося спеціальних археологічних досліджень. Однак відомо, що вже майже вся Африка була заселена людьми в часи пізнього палеоліту та мезоліту. Сучасне корінне населення країни — народи мовних сімей манде, кру, західної атлантики заселили територію Ліберії у 12 — 16 ст. н. е. Першими з відомих європейців дісталися морського узбережжя сучасної Ліберії португальці. Згідно одних даних це були експедиції на чолі з Діогу Гомішем у 1458 р., згідно інших — Педру де Сінтра в 1461 р.[1] Португалія засновувала на узбережжі свої торгові факторії для ведення торгівлі з місцевим населенням, в тому числі займалась работоргівлею. Португальці називали узбережжя сучасної Ліберії Перцевим Берегом. Після португальців наприкінці 16 ст. на узбережжі країни з'явились голландці, французи, англійці та мореплавці з інших країн. Вони теж торгували з місцевим населенням.

Новий час[ред. | ред. код]

Мапа Ліберії у 1830

Територія площею 13 376 кв.км. на мисі Месурадо на узбережжі Ліберії була викуплена у місцевих племен агентами Американського колонізаційного товариства спільно з урядом США у кінці 1821 року. У 1822 році Американське Колонізаційне Товариство (American Colonization Society) стало сюди переселяти чорношкірих мешканців зі США, сповнених бажань створити вільну державу за зразком і подобою самих США.[2] Відділення товариства в різних штатах США займались переселенням звільнених з рабства колишніх темношкірих рабів африканського походження до узбережжя західної Африки. Так виникли переселенські колонії: 1822—1824 рр. — Ліберія, 1827 р. — Нова Джорджія, 1828 р. — Коннектікут в Африці, 1834 р. — Меріленд в Африці, 1832 р. — Егіна, 1832—1835 рр. — Басса-Ков, 1837 р. — Місіссіпі в Африці. У 1839 р. більшість колоній об'єднались в одну колонію Ліберія зі столицею в м.Монровія.

перший президент Ліберії Робертс Джозеф Дженкінс

У 1847 році Ліберія проголосила свою незалежність і стала республікою. Політична та соціально-економічна система Ліберії була скопійована з американської. Проблемою нової держави були стосунки з корінним африканським населенням та європейськими державами — В.Британією та Францією. Панівною етнічною групою держави Ліберія стали американо-ліберійці, рідною мовою котрих була англійська мова, переважною релігією — християнство. У той же час корінне населення країни перебувало на низькому рівні розвитку та сповідувало язичництво. 1857 р. колонія Меріленд, знесилена нападами на неї місцевих племен, увійшла до складу Ліберії. Франція і Велика Британія також відібрали у слабкої Ліберії частини земель на заході та сході. Лише 1911 р. Ліберія добилася міжнародного визнання своїх кордонів, втративши 44 % попередньої території. Розквіт країни настав у 1920-х рр., коли американська компанія «Файрстоун Раббер» забезпечила попит на натуральний каучук із Ліберії.

У 19441971 рр. президентом був Вільям Табмен. У 1971 році президентом Ліберії став Толберт, якого вбили під час перевороту 1980 року яким керував Самуель Дое. На цьому ера домінування американо-ліберійців завершилася. До влади почали приходити представники корінного населення. Нову конституцію було ухвалено в 1984, коли була започаткована Національна демократична партія Ліберії. У 1985 вона перемогла на загальних виборах.

Під різдво 1989 р. в Ліберію з Кот-д'Івуару вторгся загін повстанців Нацонального патріотичного фронту на чолі з Ч.Тейлором, ропочалася перша громадянська війна в Ліберії, повстанці виступали проти уряду Доу. У 1990 Дое був убитий в громадянській війні між ворогуючими фракціями. ОАЄ спрямувала у серпні 1990 в Ліберію західноафриканські миротворчі сили ЕКОВАС. Вони ввійшли в країну, коли війна все ще тривала. З їх допомогою було створено тимчасовий уряд з різних партій. Однак він контролював лише столицю, решта країни була в руках різних озброєних угрупувань. Монровія перебувала в облозі військ повстанців в 1992. Розв'язанням конфлікту стала Мирна угоду про тимчасове колективне президентство, вибори були призначені на 1994. Однак вони змогли відбутись лише 1997 р. і на них переміг лідер найбільшого угрупування повстанців Чарлз Тейлор. В серпні 2003 він утік з країни під тиском звинувачень у різних злочинах, його заступив віце-президент Мозес Бла, а потім голова тимчасового уряду Чарлз Гід Браянт. Громадянська війна в Ліберії йшла з 1989 до 2003 р. Після цього в країні була розміщена місія ООН у Ліберії, у тому числі з участю України. На президентських виборах 2005 перемогла Елен Джонсон-Серліф, а у 2017 - Джордж Веа.

Тубільні ліберійські жінки (1910)
Ліберійський президент Вільям Толберт та президент США Джиммі Картер (в машині, ліворуч) у Монровії, 1978

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник. Київ. МАПА. 2004. 608с. с.278-279.
  • Африка: энциклопедический справочник. Т.2. К-Я. Москва. Советская энциклопедия. 1987. 671с. с.52-53.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чарльз Раймонд Бізлі. Принц Енріке Мореплавець. Київ. Темпора. 2015. 236с. с.228.
  2. Map of Liberia, West Africa. World Digital Library. 1830. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 3 червня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]