Історія М'янми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Історія М'янми До перших століть н. е. на території Бірмі йшов процес міграції різних азіатських племен і складались окремі державні об'єднання (Тагаун, Проме, Татон). В 11 ст. в Бірмі з кількох ранньофеодальних держав утворилась велика феодальна держава Паган на чолі з правителем Анората [1044—1077], що проіснувала до вторгнення монголів. В 14—16 ст. Бірму роздирали феодальні усобиці і на перший план висунулися держави Ава, Пегу, Аракан, Таунгу. Більш сталого і широкого об'єднання країни було досягнуто під владою Алаунпаї (1752—1760) та його наступників лише у 2-й пол. 18 — на початку 19 ст. В цей час Бірма перетворилася на досить велику феодальну державу, що, однак, не запобігло підкоренню її англійцями. Проникнення Англії в Бірму що почалося ще в 17 ст., на початку 19 ст. переросло в агресію. Внаслідок англо-бірманських воєн 1824—26, 1852—53 і 1885 Англія підкорила Бірму і перетворила її на колонію.

Birmanie 2. battle betwenn Burmese and Siamese ok fini +.jpg

Боротьба за нац. незалежність велась народами Бірми з перших днів англійського панування і не раз набирала форми збройних повстань (партизанська війна 1886—1900, повстання в Таунгу 1906, в Сагайні 1910, в Хензаді 1912). Особливо посилився нац.-визвольний рух у Бірмі під впливом революції в Росії. 1920 відбувся перший страйк студентів, який став поштовхом до розвитку боротьби за національну незалежність. Тоді ж була створена антиімперіалістична політична організація — Генеральна рада бірманських асоціацій (ГРБА).

В 1921 р. ГРБА висунула вимогу про надання Бірмі незалежності поза Британською імперією. Піднісся і робітничий рух. 1922 нафтовики створили нелегальний Робітничий союз, який організував перший загальний страйк нафтовиків.

У 19301932 роках вибухнуло велике народне повстання проти імперіалістичного та феодального гноблення.

В 1930-х роках в Бірмі створилися національні партії, що відбивали інтереси національної буржуазії та інтелігенції. З них найбільш впливовою і діяльною була партія такінів (що називається також лігою «Бірма для бірманців»), створена 1930 патріотично настроєною молоддю. Посилилась політична діяльність студентів. 1930 в Рангунському університеті була організована студентська патріотична спілка на чолі з Аун Саном і У Ну, а 1935 — Всебірманська студентська спілка. 1938 виникла Всебірманська селянська організація, а 1940 — Всебірманський конгрес профспілок. Під тиском національно-визвольного руху в Індії і Бірмі англійський уряд 1935 прийняв закон (набув чинності 1937) про відокремлення Бірми від Індії і перетворення її на окрему колонію, зберігши фактично контроль Англії над країною.

Під час Другої світової війни Бірма була окупована японськими військами (грудень 1941 — травень 1945). В ході визвольної боротьби проти японських окупантів ліве крило такінів та компартія в серпні 1944 створили організацію єдиного фронту — Антифашистську лігу народної свободи (АЛНС). Ліга в березні 1945 підняла бірманський народ на збройне повстання. Англійські війська, що повернулися в Бірму, намагалися відновити англійське панування, але піднесення національно-визвольного руху примусило Англію визнати незалежність Бірми, яка 4 січня 1948 була проголошена незалежною державою — Бірманським Союзом. На перших (1951–1952) і других (1956) парламентських виборах більшість голосів одержала АЛНС.

У 1962 році генерал У Не Він вчинив військовий переворот і встановив власну диктатуру (1962-1988).

У 1973-1974 прийнята «цивілізована» конституція за зразком держав із президентським правлінням.

Влітку 1988 року в країні почались протести проти диктатури військових, але вони були придушені. Генерал Со Маунг захопив владу в результаті військового перевороту 1988; у 1989 введено військовий стан; країна перейменована в Міанмар, а столиця — в Янгон.

У 1990 опозиційна група, що відкололася, сформувала «паралельний уряд» на території, захопленій заколотниками. Продовжувались військові сутички, порушення прав людини, зберігався військовий стан. Опозиційна лідерка Аун Сан Су Чі одержла у 1991 Нобелівську премію миру, але знаходиться під домашнім арештом.

У 1992 військові учинили погром мусульман у провінції Аракан; воєнний стан скасований, хоча політична воля залишається обмеженою. У 1992 році генерал Тан Шве змінив Со Маунга на чолі правлячої хунти.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Ченовет Е., Стефан М. Дж. Чому ненасильницький спротив ефективний. Стратегічна логіка громадянського конфлікту / Переклад С.Гіріка. - К.: Видавництво "Кліо", 2014. - С.197-218 (розділ «Чому можлива поразка громадянського спротиву. Протести в Бірмі (1988-1990)») - детальний аналіз подій Рангунської весни, зростання популярності Аун Сан Су Чжі та перевороту 1990 року.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.