Історія Панами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Історія Панами

Територія сучасної Панами була заселена індіанцями Куна. Перші контакти з європейцями сталися у 1501 році з іспанцем Родрігасом де Бастідасом.

У 1502 році Х. Колумб розвідав східне узбережжя Панами у свою четверту мандрівку до «нового світу». У 1513 році Васко Нуньєс де Бальбоа перейшов панамський перешийок і став першим європейцем, який побачив Тихий океан. У 1510 він успішно збудував колонію і став губернатором регіону. Незабаром Портобело стало містом переправлення золота інків до Європи, притягаючи англійських піратів до цих місць. Були завезені африканські раби. Панама Сіті було засновано у 1519.

Англійський пірат Генрі Морган, який потім став губернатором Ямайки, пограбував Портобело і ,у 1671 році, Панама Сіті.

З занепадом іспанської імперії Панама втратила свою важливість у фрахтовій справі.

У 1821 країна проголосила незалежність від Іспанії і увійшла до складу Великої Колумбії Симона Болівара.

Економіка країни залишалась відсталою, але зацікавленість у перевезеннях через Панаму знову спалахнула у 1850-х, після відкриття запасів золота в Каліфорнії.

Було прокладено залізницю. Французькою компанією у 1879 починається спорудження панамського каналу, який би зв’язав Тихий та Атлантичний океани.Банкрутство компанії припинило будівництво каналу у 1889.

За підтримки США Панама оголошує незалежність від Колумбії у 1903 році. Канал та земля навколо каналу віддається під контроль США. В період з 1904 до 1914 канал було споруджено інженерними військами армії США.

Демонстрації і бунти спалахували проти контролю США над каналом у 1927, 1947, 1959 та 1964 роках. 7 вересня 1977 була укладена угода про повну передачу каналу з-під юрисдикції США до юрисдикції уряду Панами наприкінці 1999 року.

У 1940 році президентом став Арпулфо Аріас, який був вигнаний з цієї посади роком пізніше. Він захопив владу у свої руки у 1949-му й був скинутий у 1951 році. Хозе Антоніо Ремон, обраний президентом у 1952 році був вбитий у 1955 році. Ернесто де ла Гуардія зайняв його пост після цього. У 1960 році Роберто Чіарі зайняв президентський пост. У 1964 році на це місце прийшов Марко Роблес. Обраний на другий строк у 1968 році, від був скинутий через 11 днів військовим державним переворотом на чолі з генералом Торріхос Геррером. З часом популярність Торріхоса серед народу зросла, хоч країна в той же час залазила в великі борги. В цей період проводились широке будівництво доріг, мостів, житлових будинків, аграрна реформа тощо. Торріхос підписав угоду з США про передачу панамського каналу з-під юрисдикції США до 31 грудня 1999 року. У липні 1981 року він розбився у авіакатастрофі і до влади, фактично, прийшов полковник Мануель Норьєга. Вважають, що в часи військового правління до влади приходили президенти-маріонетки.

У 1988 році суд США пред’явив Норьєзі обвинувачення в причетності до наркоторгівлі. І у 1989 році знову обвинувачення в цьому ж, після того, як Норьєга скасував результати травневого загального голосування та поставив президентом Франциска Родрігеса.

15 грудня 1989 року законодавча влада Панами оголосила Норьєгу президентом та проголосила стан війни з США. Того ж дня в країні був вбитий один американський військовослужбовець.

20 грудня 1989 року США окупували Панаму Сіті. Норьєга був скинутий, на його місце поставли Гільєрмо Ендара, який виграв вибори у травні, результати яких були скасовані Норьєгою. Президента Гільєрмо Ендара критикували за неспроможність зупинити наркоторгівлю, відмивання грошей, обмеження свободи слова тощо.

У 1994 році президентом був обраний колишній партнер Торріхоса, Ернесто Перес Балладарес. Він провів економічні реформи, обіцяв боротися з хабарництвом та наркобізнесом.

Мірея Москосо Родрігес була обрана президентом у 1999 році.

У 2004 році посаду президента зайняв Мартін Торріхос Еспіно, син генерала Торріхоса.